logo

Timothy Wirth, Tom Rogers, Newsweek, 03.07.2020

 

Щораз більше виглядає на те, що у листопаді Джо Байден обійде президента Дональда Трампа. Чинний президент усе більше не відповідає настроям громадян — від його заходів у відповідь на пандемію і до його реакції на перекоси у расовій політиці, це окрім довгого списку інших питань. Навіть у ключових пурпурових штатах [де виборці голосують то за червоних (республіканців), то за синіх (демократів) — прим. Radio Lemberg] Трамп втрачає підтримку, яку йому буде вкрай тяжко повернтути.

 

Трампа має два шляхи щоби втримати владу. По-перше, ми вже чітко бачимо стратегію, розроблену для зниження явки виборців завдяки ліквідації реєстраційних списків великої кількості виборців, особливо в містах. Також бачимо спроби скасувати голосування поштою, що зараз через COVID-19 є потрібним як ніколи. Бачимо діяльність виборчої комісії, яка навчає 50,000 спостерігачів з метою перевірки права громадян голосувати у день виборів. А також чітко видно великі зусилля зробити очне голосування в міських районах настільки незручним, наскільки це можливо, щоби створити довгі черги, через які людям перехочеться виконувати свої громадянські обов’язки і проголосувати.

 

Другий шлях з підриву виборів є навіть ще зловіснішим — проте, ми вже маємо визнати його, бо Трамп уже готує підґрунтя для того, що ящо він поступиться у загальній кількості голосів, і навіть програє у ключових пурпурових штатах, потрібних для перемоги в Колегії виборців, то він все одно залишиться президентом.

 

Цієї весни телеканал HBO показував міні-серіал «Змова проти Америки» за мотивами роману Філіпа Рота, в якому авторитарний президент зумів захопити контроль над урядом США через свої надзвичайні повноваження, чого ніхто не зміг передбачити. В останніх повідомленнях ЗМІ йшлося про вивчення Бреннанським Центром (Університет Нью-Йорк) розширеного списку президентських надзвичайних поноважень, які можуть неправильно застосувати в разі кризи національної безпеки. Багато хто вірить, що генеральний прокурор Вільям Барр, відомий своїми екстремістькими поглядами стосовно розширення президентської влади, уже розробляє висновок Міністерства юстиції, згідно з яким президент може задіювати надзвичайні повноваження в разі певних ситуацій, пов’язаних з національною безпекою, в той час суди, які завжди неохоче втручаються у сферу національної безпеки, дозволять президенту задіювати ці повноваження без жодної перевірки.

 

Щось на кшталт наступного сценарію (див. нижче) є не лише можливим, але й дуже ймовірним, бо зрозуміло, що Трамп зробить усе, щоби уникнути образливого тавра, яке він ненавидить найбільше - «лузер».

 

Трамп вже твітнув 22 червня: «Сфальшовані вибори 2020: мільйони поштових бюлетенів надрукують іноземні країни, тощо. Це буде скандал нашого часу!». Цим Трамп уже розпочав підготовку до покрокового процесу, завдяки якому він продовжить своє президентство після чистого програшу виборів.

 

• Байден перемагає на загальною кількістю голосів (як минулого разу Гілларі Клінтон — прим. RadioLemberg) та отримує перемогу у ключових пурпурових штатах — в Аризоні, Вісконсині, Мічиґані й Пенсильванії — з невеликою перевагою.

 

• Трамп негайно заявляє, що вибори сфальшували, що поштові бюлетені підроблено, і що це китайці стоять за планом сфальшувати поштові бюлетені та іншими «втручаннями у вибори» у чотирьох ключових пурпурових штатах, що призвело до перемоги Байдена.

 

• Нападаючи на китайців протягом всієї своєї кампанії, стверджуючи, і що Байден є «занадто м’яким до Китаю», Трамп просуває наратив, що китайці втручаються в американські вибори.

 

• Трамп визначає це головним питанням національної безпеки та застосовує свої надзвичайні повноваження, наказує Міністерству юстиції розслідувати підозрілу діяльність у пурпурових штатах. Юридичне обґрунтування задіювання цих повноважень уже готує та надає Барр.

 

• Розслідування має проводитися аж до 14 грудня, дедлайну, коли у Колегію виборців мають призначити представників з кожного штату. Саме на цьому етапі Верховний суд під час виборчої боротьби між Бушом та Ґором постановив, що виборчий процес має завершитися, і таким чином він заборонив подальший підрахунок голосів у Флориді.

 

• У всіх чотирьох пурпурових штатах республіканці контролюють і вищу, і нижчу палати своїх законодавчних органів. Ці ж органи не дозволять затвердити будь-які списки Колегії виборців, доки не закінчиться розслідування з питань «національної безпеки».

 

• Демократи почнуть вживати заходів для затвердження результатів у цих чотирьох штатах та списку виборців Байдена, стверджуючи, що Трамп вигадав надзвичайний стан з метою створення хаосу.

 

• Це питання іде на розгляд до Верховного Суду, який на відміну від виборів у 2000 році не вирішить питання на користь республіканців. Однак, він постановить, що Колегія виборці мусить визнати дедлайн 14 грудня, що надзвичайні повноваження президента дозволяють йому розслідувати можливе іноземне втручання в національні вибори, і що якщо список Колегії виборців до 14 грудня не затвердить жоден штат, то Колегія все одно мусить зібратися й підрахувати голоси.

 

• Колегія виборців збирається, і без представників цих чотирьох штатів, ні Байден, ні Трамп не отримують достатньо голосів, щоби здобути більшість у Колегії виборців.

 

• Тоді, за Конституцією, вибори переходять до Палати представників. Далі, відповідно до конституційного процесу, голосування здійснюється в Конґресі, де кожна делегація від кожного штату дає один голос, який визначається більшістю представників у цьому штаті.

 

• На сьогодні 26 штатів мають більшість представників-республіканців у Палаті. 23 штати мають більшість представників-демократів. Лише в одному штаті — в Пенсильванії — їх є порівну. Навіть, якщо демократи й отримають більше місць від Пенсильванії ніж у 2018 році, то республіканці матимуть поштатну більшість — 26 проти 24.

 

• Цим голосуванням Трамп зможе зберегти своє президенство.

 

Ми не можемо дозволити собі вважати цей сценарій притягнутим за вуха. Ми вже побачили, як Трамп погрожував застосувати надзвичайні повноваження закону 1807 року для задіяння американських вояків проти протестувальників всередині країни. Відомі загалу вибачення голови комітету начальників штабів — генерала Марка Майлі, коли він сказав, що неправильно було створювати громадську думку, що війська напряму втручаються у внутрішні справи та діють проти американських громадян, лише підкреслюють ту корумпованість, з якою Трамп захоче застосувати свої повноваження. Як нещодавно казав Фарід Закарія, підсумовуючи написане колишнім радником з нацбезпеки Джоном Болтоном у його новій книзі: «Дональд Трамп заплатить будь-яку ціну, піде на будь-яку угоду, змінить будь-які правила, щоби забезпечити своє власне виживання та успіх».

 

Тож, що ми, як громадяни, можемо зробити, щоби запобігти загрозі «Змови проти Америки»? Ми мусимо “викреслити” цей сценарій, і зробити це гучно і ґрунтовно. Перед нами завдання побудувати «людський щит», який пройде крізь всю країну та відобразить громадське заперечення потенційним спробам Трампа підірвати всю нашу демократичну систему врядування.

 

Спікер Палати представників, Ненсі Пелосі, мусить негайно попросити юридичний комітет, комітет з питань торгівлі, та комітет зі збройних сил та розвідки провести слухання і обговорити кроки для упередження цього сценарію, а особливо обговорити, як протидіяти будь-якому застосуванню надзвичайних повноважень президентом.

 

Нам потрібен голос незгоди на всіх рівнях суспільства, щоби довести, що суспільство не сприймає цього — від урядовців та законодавців на всіх рівнях до громадських асоціацій та груп з захисту людських прав; до бізнесу й промислових асоціацій, які мусять передбачити той економічний хаос, який почнеться через такий тип заколоту; до правників, академіків та студентських груп, що практикують опір урядовій політиці; та, звичайно, до голосів ЗМІ — і місцевих, і національних.

 

Нещодавній опір військового керівництва є підбадьорливим знаком та потрібним компонентном для «людського щита». Президент має усвідомити, що будь-якому пост-виборчому хаосу і спробам підриву конституційного порядку буде вчинено опір. Він мусить зрозуміти, що «людський щит» не дозволить беззаконня. Він має стикнутися з такою реальністю, в якій «Змова проти Америки» залишиться лише плодом уяви.

*

Про авторів:

Тімоті Вірт є колишнім сенатором від штатут Колорадо.

Том Роджерс є провідним редактором Newsweek, засновником CNBC, співзасновником MSNBC, колишнім СЕО компанії TiVo, чинним головою EnginMedia, та колишнім старшим радником у комітеті Конґресу США.

Переклад українською — Петро Козак

Ben Hall, Roman Olearchyk, The Financial Times, 02.07.2020

Голова центробанку України подав у відставку, заявивши, що на нього здійснювали "систематичний політичний тиск", який заважав йому виконувати свою роботу.

 

Відхід Якова Смолія з посади голови Національного Банку України є серйозним ударом по авансу довіри до президента Володимира Зеленського стосовно його реформ, і може поставити під загрозу нещодавно погоджену допомогу МВФ обсягом $5,000,000,000  у той час як ця країна оговтується від економічних наслідків коронавірусу.

 

"Це рішення ухвалено як відповідь на систематичний політичний тиск, який заваджав виконанню моїх обов'язків голови установи", — написав пан Смолій у своєму твіті. "Нехай це буде попередженням для спроб підірвати інституційну незалежність центробанку".

 

Валерія Гонтарєва, попередниця пана Смолія на посаді голови НБУ, заявила, що його від'хід є "катастрофою".

 

"НБУ - це останній бастіон реформ в Україні", — сказала вона.

 

У своїй спільній заяві у Twitter, посли країн G7 в Києві попередили пана Зеленського після заяви про відставку пана Смолія. "Підрив цієї важливої ​​інституції буде великим кроком назад і загрожує довірі та підтримці реформам в Україні", - написали вони.

 

«НБУ як інституція має найбільшу довіру серед іноземних інституційних інвесторів. Страшні новини для України", — заявив у своєму твіті Тімоті Еш з “BlueBay Asset Management”. «Майбутнє програми МВФ мусить бути під сумнівом. Критично важливо, хто заступить на посаді Смолія».

 

Пан Зеленський є колишнім телевізійним коміком, якого торік обрали президентом через його обіцянку побороти корупцію та модернізувати економіку. Але в березні він зігнав з посади своїх прем'єр-міністра та міністра економіки з американською освітою, а також реформаторського генерального прокурора, що створило серйозні сумніви у його зобов'язанні очистити країну.

 

НБУ є одним з небагатьох поважних державних органів, який має довіру міжнародних інвесторів і західних донорів Києва за його приборкання інфляції та стабілізацію економіки після московської анексії Криму та розпалення заколоту на сході країни у 2014 році.

 

НБУ також очолив очищення нефункційної та корумпованої банківської системи України, закривши десятки установ. НБУ націоналізував «ПриватБанк» — найбільший комерційний банк України після того, як регулятори знайшли величезну діру в його балансі через корупційні позики. Зважаючи на системне значення «ПриватБанку», його довелося рекапіталізувати, що обійшлося платникам податків у 7% ВВП.

 

Банк був власністю кількох партнерів та Ігора Коломойського, впливового олігарха та прихильника пана Зеленського. Зараз пан Коломойський веде кампанію про визнання націоналізації того банку незаконною в судах.

 

У грудні НБУ опублікував заяву, в якій попередив про кампанію залякування центробанку.

 

«Терор і тиск на НБУ — на установу, правління та його колектив — тривають. Вчора і сьогодні це набуло форми особистого переслідування працівників та сімей працівників НБУ. Ми є  обуреними тим, як платні "організатори" таких мітингів спотворюють демократичне право громадян на свободу слова та волевияв своїх поглядів, слугуючи конкретним бізнес-інтересам".

 

«Центробанк був під атакою ще з самих президентських виборів», — сказала пані Гонтарєва. «А щойно Україна отримала транш допомоги МВФ, то атаки зросли. Зеленський та його команда давно хотіли цієї відставки».

 

Парламент України нещодавно ухвалив закон щодо забезпечення банківського очищення, що було умовою МВФ для надання допомоги, але цей закон оскаржує пан Коломойський в конституційному суді України.

 

«Ділова спільнота зараз є серйозно стурбованою про незалежність Національного Банку та продовження програми МВФ», — сказав Енді Гандер, президент Американської торгової палати в Україні. «Пан Смолій мав велику повагу серед міжнародного бізнесу й інвесторів за його чудові результати. Момент цього несподіваного кроку не міг статися ще в гірший час — в час, коли економіка України перебуває в занепаді».

 

Пан Еш зазначив, що відставка голови НБУ відбулася під час продажу Києвом нових 12-річних еврооблігацій.

 

"Інвестори сидітимуть на пакетах облігацій та дуже перейматимуться тим, що відбувається", — сказав пан Еш.

 

переклад українською — John Lemberg

Carl Bernstein, CNN, 30.06.2020

Президент Дональд Трамп у сотнях своїх секретних телефонних розмовах з іноземними лідерами був настільки постійно неготовим до дискусії на серйозні теми, його так часто обігрували такі сильні лідери як президент Московії — Владімір Путін, та президент Туреччини — Реджеп Ердоган, і він був таким грубим в розмовах з головними союзниками США, що всі ці телефонні розмови допомогли переконатися цілій низці головних радників президента — зокрема його колишньому державному секретареві, міністрові оборони, двом радникам з питань нацбезпеки та навіть голові апарату Білого Дому — що власне сам президент загрожує національній безпеці США. Про це повідомили працівники Білого Дому та розвідки, які знають про зміст тих розмов.

 

Через ці дзвінки колишні топ-чиновники Трампа, зокрема радники з нацбезпеки — МакКастер та Джон Болтон, міністр оборони — Джеймс Меттіс, держсекретар Рекс — Тіллерсон, голова апарату Білого Дому — Джон Келлі, а також працівники розвідки, дійшли висновку, що президент дуже часто говорив, як сказали двоє джерел, «маячню» у своїх розмовах з іноземними лідерами. Ті джерела стверджують, що мало що свідчить про те, що президент з часом у своїх телефонних розмовах з лідерами інших держав став вправнішим чи компетентнішим. Якраз навпаки, він продовжує вірити, що може або зачарувати майже всіх іноземних лідерів, або цькувати їх, або тиснути на них та змусити капітулювати перед його волею. Трамп часто переслідував свої цілі, які стосувалися більше його інтересів, ніж, як сказали колишні радники, національних інтересів. 

 

Про занепокоєння цих чиновників дзвінками Трампа, а особливо про його шанобливе ставлення до Путіна, стало відомо після резонансних повідомлень про те, що ще в березні американський президент міг знати про те, що Московія пропонувала Талібану гроші за вбивства американських вояків в Афґаністані, і що американський президент не вдався до жодних дій. Джерела CNN кажуть, що Путін разом з Трампом обговорював під час телефонних розмов бажання Трампа покінчити з військовою присутністю Америки в Афґаністані, проте вони не згадували про ті самі грошові винагороди «Талібану».

 

Згідно з джерелами, Ердоган є тим лідером, з яким Трамп поки що має найбільше телефонних розмов. Турецький президент інколи дзвонив до Білого Дому аж двічі на тиждень, і його відроазу з’єднували напряму з Трампом за постійною інструкцією президента США. Водночас, Трамп регулярно цькував та ображав лідерів головних держав-союзниць, особливо двох жінок — прем’єр-міністра Великої Британії — Терезу Мей — він називав слабкою та боягузливою, а німецьку бундесканцлериню — Анґелу Меркель — «тупою».

 

Трамп невпинно хвалився своїм лідерам-приятелям, зокрема саудівському принцові-автократу — Мохамеду бін Салману, та північнокорейському диктатору — Кім Чен Ину — своїм багатством, генієм, «великими» здобутками на посаді президента, та скаржився на «ідіотію» його попереджників в Овальному кабінеті.

 

У своїх розмовах з Путіним та Ердоганом Трамп з особливою насолодою поливав брудом колишніх президентів Джорджа Буша та Барака Обаму та натякав, що співпраця з ним безпосередньо (тобто з Трампом) принесе більше результатів, ніж за колишніх адміністрацій. “Вони ні*** не знали”, — казав Трамп про Буша й Обаму, і це було одним з його улюблених глузувань про попередників під час розмов з президентами Туреччини та Московії.

 

Наведена повна й детальна картина телефонних розмов з іноземними лідерами, яку для CNN описали його джерела, відповідає загальному змісту та важливим деталям деяких розмов, описаних колишнім радником президента з національної безпнеки, Джоном Болтоном, у його книзі «Кімната, де це сталося». Проте, розмови, описані для CNN, стосуються набагато довшого періоду, ніж каденція Болтона на посаді, і є набагато компекснішими та компрометувальнішими у своєму аналізі.

 

Як і Болтон, джерела CNN кажуть, що президент схоже постійно поєднував особисті інтереси (особливо бажання переобрання та помсти своїм ймовірним критикам чи політичним ворогам) з національними інтересами.

 

Щоби захистити анонімність цих джерел, CNN не оприлюднить їхніх посад і не цитуватиме їх напряму. Більше десяти чиновників слухали розмови президента в реальному часі або були ознайомленими з короткими звітами цих розмов і повними роздруківками запису, які зробили відразу після завершення розмов. CNN опитувало ці джерела протягом чотирьох місяців до червня.

 

Джерела згадують і випадки, коли Трамп під час своїх телефонних розмов справді діяв відповідально і в національних інтересах. CNN звернулося з проханням про коментар до Келлі, МакКастера та Тіллерсона, але станом на вечір понеділка не отримали відповіді. Маттіс не дав своєї відповіді.

 

Білий Дім нічого не коментував до публікації цієї статті. Лише після її публікації, заступниця прес-секретаря Білого Дому, Сара Метьюз заявила: «Президент Трамп є перемовником дипломатом світового класу. Він завжди просуває американські інтереси на світовій арені. І в перемовинах щодо першої фази укладання угоди з Китаєм, і в перемовинах стосовно USMCA (Угода про вільну торгівлю між Канадою, Мексикою та США), і в перемовинах з союзниками НАТО, щоб ті збільшували внески та долучалися до знищення «ІДІЛ», президент Трамп показує свою здатність просувати американські стратегічні інтереси».

 

Одна особа, яка знайома майже зі всіма розмовами з лідерами Московії, Туреччини, Канади, Австралії та західної Европи, описала ці дзвінки загалом «бридотними» розмовами й настільки шкідливими для національної безпеки США, що якби члени Конґресу провели слухання зі свідками цих перемовин чи прочитали б тексти з записами, то навіть багато провідних республіканців не змогли би зберегти впевненість у президенті.

 

Нападки на ключових союзників, особливо - на жінок

 

Руйнівний ефект цих розмов спричинено не лише тоном Трампа, його гнівними нападками на союзників, та водночас його підлизюваннями до авторитарних диктаторів, його незнанням історії та браком підготовки, але й тривожним змістом самих бесід. Згідно з одним джерелом CNN, тодішній директор національної розвідки США, Ден Коутс, будучи на посаді, поділився зі своїми працівниками побоюваннями, що телефонні розмови Трампа підривають і послідовний підхід США у міжнародних стосунках, як і американські цілі на світовій арені. А протягом останніх тижнів колишній голова апарату Білого Дому, Келі, зауважив у приватних розмовах про шкідливий вплив телефонних розмов президента на на національну безпеку США.

 

Двоє джерел порівняло багато розмов Трампа з іноземними лідерами з його останніми прес- «брифінгами» про коронавірусну пандемію: довільна форма, перманентний потік слів без конкретного фактажу, повні фантазії та вигадок заяви, на основі його інтуїції, здогадок чи поглядів гостей телестудії Fox News TV та дезінформації в соціальних мережах.

 

Так само ворожо й агресивно, як при обговоренні коронавірусу з деякими американськими губернаторами, Трамп цькував та з неповагою ставився у своїх телефонних розмовах і до Анґели Меркель, і до Терези Мей, і до інших захдіних лідерів, зокрема до президента Франції — Еммануеля Макрона, прем’єр-міністра Канади — Джастіна Трюдо та прем’єр-міністра Австралії — Скотта Моррісона.

 

Після Ердогана, жоден інший лідер, окрім Макрона, не дзвонив Трампу так багато разів. Джерело сказало, що президент Франції часто намагався переконати Трампа змінити його погляди щодо питань з екології чи безпеки, зокрема щодо зміни клімату та виходу США з міжнародної ядерної угоди з Іраном.

 

Зазвичай Макрон нічого істотно не добивався, а Трампа дратували прохання французького президента. Трамп казав Макрону поратися зі всім самому та починав читати йому лекції, які одне джерело назвало особистим дослівним «шмаганням», особливо недотримання Францією й іншими країнами вимог з грошових витрат для НАТО, їхньої ліберальної політики іміграції чи їхнього торгового дизбалансу зі США.

 

Але більшість його агресивних атак було скеровано проти жінок-лідерів країн. У розмовах з Мей та Меркель президент принижував їх такими словами, які одне з джерел назвало «майже садистськими», що підтвердили й інші джерела. «Деякі речі, які він казав Анґелі Меркель, були просто неймовірними. Він обзивав її «тупою», звинувачував у тому, що вона в кишені московитів … Під час телефонних розмов він найжорсткіше веде себе з тими, кого вважає найслабкішими, і найм’якше з тими, з ким він мав би бути найжорсткішим».

 

Ці дзвінки «є настільки незвичними», як підвтердив один німецький чиновник, що у Берліні вжили спеціальних заходів, щоби забезпечити секретність змісту цих розмов. Той німець описав поведінку Трампа щодо Меркель під час телефонних розмов «дуже агресивною», і тому коло тих людей, які моніторили всі дзвінки до Меркель, значно звузили. «Тепер це дуже мале коло людей, і головна причина цього в тому, що ці розмови дійсно є проблематичними».

 

Перемовини з прем’єр-міністром Великої Британії — Терезою Мей — з 2016 по 2019 рік, описано як «принизливі та образливі», Трамп називав її «дурною» та безхребетною в питаннях Брекзиту, НАТО та іміграції.

 

«Спочатку він про щось агітував Терезу Мей, а потім взагалі грубо з нею поводився», — каже одне джерело. «Таким був його підхід в усьому — і щодо коронавірусу, і щодо Брекзиту — без жодного фільтру».

 

Меркель залишалася ззовні спокійною та незворушною під час атак Трампа — “як з гуски вода” — за словами одного джерела. Вона регулярно протистояла фактами його порожнім нападкам. Процитоване нами джерело в Німеччині також сказало, що під час візиту Меркель до Білого Дому два роки тому, Трамп поводив себе «дуже підозріло» та «досить агресивно», а «бундесканцлериня справді залишалася спокійною, так само вона поводила себе і під час розмов телефоном».

 

Прем’єр-міністер Тереза Мей, навпаки, ставала «схвильованою та нервовою» у своїх розмовах з президентом. «Він її відверто і навмисно принижував», — сказало одне з джерел CNN. У відповідь на прохання прокоментувати поведінку Трампа, Даунінг-стріт дала посилання на свій веб-сайт, де наведено короткі описи певних дзвінків, але не вказано тональності самих розмов. Французьке посольство у Вашингтоні відмовилося коментувати ситуацію, а московське й турецьке посольства не відповіли на наше прохання про коментар.

 

Тривога щодо дзвінків Путіну й Ердогану

 

Розмови з Путіним й Ердоганом були особливо кричущими через те, що Трамп був майже завжди засадничо неготовим до них, і тому ним було легко маніпулювати різними методами, частково через те, що ці розмови (як це буває і з іншими лідерами держав) точно мали записуватися службами безпеки та іншими спецслужбами Московії та Туреччини.

 

У своїй бесіді з Путіним Трамп більшість часу говорив про себе, часто у зовсім надмірно похвальному тоні. Він наголошував на своєму «безпрецедентному» успіхові в розбудові американської економіки, глузуючи про те, наскільки розумнішим та «сильнішим» він є в порівнянні з «імбіцилами» та «слабаками», що були президентами до нього (особливо Обама). Також американський президент згадував свій досвід проведення конкурсу «Місс Всесвіт» у Москві та улесливо залицявся до Путіна заради його схвалення та підтримки. А Путін «просто обігрував» його, як каже одне джерело з адміністраціх Трампа, порівнюючи лідера Московії з шаховим гросмейстром, а Трампа — зі звичайним гравцем у шашки. І поки Путін «дестабілізує Захід», президент США «сидить і думає, що може показати з себе достатньо успішного бізнесмена та жорсткого хлопця, і таким чином Путін почне його поважати» (інколи ці розмови звучали, як «балачки двох пацанів у лазні»).

 

Під час численних розмов з Путіним, які описали CNN, його радники з питань нацбезпеки та глави апарату Білого Дому просто впадали у ступор. Шок викликали не так його конкретні поступки, як сама поведінка. Він надто переймався прихильністю Путіна та вочевидь шукав його згоди, та водночас повністю ігнорував важливий політичний досвід та важливі питання порядку денного, зокрема щодо прав людини, та особливо щодо угоди про контроль озброєння, питання якої ніколи не вирішувалися так, аби задовільнити інтереси і московитів, і американців, що обіцяли і Путін, і Трамп.

 

Усю свою каденцію на посаді президента Трамп просуває тему «Америка понад усе» як свій дороговказ у міжнародній політиці, просуваючи погляд, що американські союзники та противники скористалися економічною політикою США у торгівлі. І що найближчі союзники США мають збільшити свої витрати на оборону. Він дуже часто виправдовує свою видиму пошану до Путіна тим, що Московія є головним гравцем на світовій арені, і що це в інтересах США мати конструктивні та дружні стосунки з такою державою шляхом перезавантаження з Москвою завдяки його особистому діалогу з Путіним.

 

В різних інтерв’ю двоє топ-чиновників з адміністрації Трампа, які знали про ці розмови, казали, що президент наївно переоцінював Московію — другорядну авторитарну державу з обсягом ВВП лише у 4% від світового (11 місце у світі — прим. Radio Lemberg) — та її авторитарного лідера, прирівнюючи Московію до США, та її президента до себе, чим руйнував жорсткіший та реалістичний погляд на Московію, якого притримуються Конґрес США, американська розвідка, і який є основою довготривалої пост-воєнної політики США та їхніх европейських союзників. «Він (Трамп) відкидає ту перевагу, яку ми так тяжко вибороли у Холодній війні», — сказав один з цих чиновників — частково «надаючи Путіну та Московії ту легітимність, якої вони ніколи не мали». «Він кидає Московії рятувальне коло, адже немає без сумніву що вона втрачає владу… Він бавиться з тим, чого не розуміє, він дає московитам владу, якою вони (агресивно) скористаються».

 

Обидва чиновники згадували рішення Трампа вивести війська США зі Сирії. Цей крок, який пішов на користь Туреччині та Московії, є ймовірно найгіркішим прикладом. «Він просто здав її», — сказав один з цих чиновників.

 

Те, наскільки часто відбувалися розмови з Ердоганом, під час яких турецький президент неодноразово вимагав від Трампа політичних поступок, особливо турбувало МакКастера, Болтона та Келлі. І все головно через те, з якою легкістю Ердоган, щоб зв’язатися з президентом, обходив протоколи Ради з нацбезпеки та процедури.

 

Ердоган став настільки вправно вгадувати, коли дзвонити Трампові, що деякі працівники Білого Дому були переконаними, що спецслужби Туреччини у Вашинґтоні використовували розклад Трампа та його місцезнаходження, щоби дати знати Ердоганові, коли саме можна дзвонити президентові США.

 

Інколи Ердоган додзвонювався до Трампа, коли той був на полі для ґольфу, і Трамп тоді відкладав гру, аби поговорити телефоном.

 

Двоє джерел кажуть, що Трамп надзвичайно бракувало знань про сирійський конфлікт і загалом про Близький Схід, і що його часто заставали зненацька. Йому бракувало достатніх знань для того, щоби на рівних розмовляти про політичні нюанси з Ердоганом. «Ердоган його просто обігрував», — сказало одне джерело.

 

Згубні рішення США стосовно Сирії, зокрема наказ президента вивести американські війська з цієї країни, що дозволило тоді Туреччині атакувати курдів, які допомагали США боротися проти «ІДІЛ», та послабило роль НАТО у конфлікті, є безпосередньо пов’язаними зі впливом Ердогана на Трампа під час телефонних розмов.

 

Трамп часом гнівався на Ердогана — інколи через вимоги Туреччини надати їй особливий торговий статус, і через те, що турецький лідер не випустить ув’язненого євангеліста Ендрю Брансона, звинуваченого у “підтримці тероризму” під час спроби заколоту проти Ердогана у 2016 році. Брансона врешті звільнили у жовтні 2018 року.

 

Попри брак попередніх повідомлень про багато дзвінків Ердогана, існують повні комплекти записів у Білому Домі, як і штучно згенеровані голосові записи розмов, кажуть джерела.

 

Згідно з одним високопоставленим джерелом, існують також звіти та записи президентських розмов з Ердоганом, що можуть лиш посилити звинувачення Болтона проти Трампа у так званій справі Halkbank. Йдеться про справу з великим турецьким банком, якого підозрюють у зв’язках з Ердоганом та його родиною. Джерело каже, що про це Трамп з Ердоганом розмовляли під час своїх телефонних розмов принаймні кілька разів.

 

Болтон пише у своїй книзі, що Трамп у грудні 2018 року, на прохання Ердогана, запропонував втрутитися в розслідування тодішнього американського прокурора Південного округу Нью-Йорка — Джефрі Бермана —про справу цього турецького банку, який звинуватили у порушенні американських санкцій проти Ірану.

 

«Трамп тоді сказав Ердоганові, що займеться цими справами, пояснюючи це тим, що прокурори Південного округу є людьми Обами, і що проблема вирішиться, коли їх замінять на його людей», — написав Болтон. Берман врешті висунув у жовтні 2019 року обвинувачення банкові за шахрайство, за відмивання коштів, та за участь у багатомільярдній доларовій шахрайській схемі для обходу американських санкцій проти Ірану. 20 червня, після того, як Берман відмовився звільнитися на вимогу генерального прокурора Барра, Трамп сам звільнив прокурора, чий офіс також розслідував і Руді Джуліані, особистого правника президента.

 

На відміну від Болтона, джерела CNN не підтверджуюють і не припускають, що розмови Трампа з Ердоганом можуть стати достатніми підставами для його імпічменту через можливі докази його неправомірної поведінки. Вони скоріш описують ці розмови, як докази того, що Трамп «не підходить» для посади президента через свій темперамент та некомпетентність. Це ж говорив і Болтон в інтерв’ю ABC минулого тижня, коли рекламував свою книгу. «Не думаю, що він підходить для цього. Не думаю, що він є достатньо компетентним для цієї роботи», — сказав Болтон.


ДАЛІ БУДЕ

100 LATEST ARTICLES

AUTHORS & RESOURCES

Archive of articles