logo

Воскресенье, 16 июня 2019 12:13

FC BARCELONA: МАЙБУТНЄ ФУТБОЛУ — ЦЕ СИМБІОЗ СПОРТУ Й НАУКИ

Simon Kuper, The Financial Times, 01.03.2019

 
Низенький мужчина у бейсбольній кепці, сидячи високо за кермом свого дорогого кросовера, заїжджає на автостоянку біля тренувального центру ФК «Барселона». Це Ліонель Мессі, найкращий футболіст світу, прямує на роботу.

 

Ми звикли бачити футболістів на полі стадіонів, проте насправді їхнім «офісом», де вони проводять найбільше свого «робочого» часу є тренувальний майданчик. Спортивний центр «Barcelona’s Ciutat Esportiva Joan Gamper», названий на честь засновника клубу, розташовується на західному краю міста.

 

ФК «Барселона» постійно бореться зі своїм вічним суперником «Реал Мадрид» за неофіційний титул найкращого футбольного клубу на планеті. “Барса”, як ще називають «Барселону», перемагала у Лізі Чемпіонів Европи п’ять разів, чотири з них — після 2006 року. 

 

Перед тим, як здобути свій 26-й титул чемпіонів Іспанії, цього тижня (статтю опубліковано на початку березня — прим. Radio Lemberg) вони зустрінуться з «Реал Мадридом» в останньому матчі «Ель Класіко» цього сезону — найвидовищнішому протистоянні світового футболу. У спорті 190,000,000 фанатів «Барселони» у соцмережах поступаються кількістю лише прихильникам «Реал Мадрид».

 

Мессі та його товаришів по команді опікує непримітна загалу команда підтримки — аналітики даних і відео, лікарі, дієтологи, тощо. «Барса» також наймає фахівців з управління стадіонами та соціальних зв’язків. А у 2017 році клуб без розголосу запустив «Barcelona Innovation Hub», який має допомогти винайти майбутнє футболу. Працівники хабу продумають у грі практично все — від бурякового соку до віртуальної реальності.

 

Президент клубу — Хосеп Марія Бартомеу — сказав мені, що він вважає цей хаб «найважливішим» проектом для «Барси». «Спортсмени майбутнього гратимуть значно краще за тих, хто є зараз»,— переконує Хосеп.

 

Нещодавно «Барса» дозволила мені заглянути за її завісу. У сонячні дні лютого, коли тобі здавалося дуже несправедливим, що хтось взагалі має симулювали роботу в цілому цьому місті, я говорив з головним тренером Ернесто Вальверде та з директорами клубу, і годинами спілкувався з фахівцями хабу (їхні імена клуб заборонив називати).

 

Ми зустрілися всередині стадіону «Camp Nou», у кафе прилеглої ковзанки та у медичному центрі клубу. Його представники не розказали мені всього, проте розповіли багато чого. Вони знають, що футбол не можна «вирішити» алгоритмами, і що жоден робот ніколи не зрівняється з генієм Мессі. Все, чого вони прагнуть, це додати чогось нового. 

 

Великі футбольні клуби, зазвичай не дуже далекоглядні, тепер стають розумнішими. З початку 1990-х років, коли у гру почали вливатися гроші телебачення, винагороди за професіоналізм продовжують зростати. Минулого жовтня «Барселона» повідомила про рекордний річний прибуток розміром €914,000,000 ($1,039,000,000), і стала першим клубом у будь-якому спорті, який здолав символічний бар'єр у мільярд доларів.

 

Усі топові клуби платять своїм гравцям більше, ніж коли-небудь, а у відповідь вимагають від них безпрецедентної самовіддачі. Рок-зіркові звички футболістів, якими вони хизувалися до 1990-х років, зараз практично зникли, хоч і досі ми можемо почути про те, як якийсь зірковий гравець засвітився у роздягалці після матчу або трохи випив у місті. Але клуби щораз більше вкладають свої кошти та зусилля своїх працівників, аби мати нові здобутки — і на полі, і за його межами. 

 

Неможливо точно знати, чи інноваційний хаб «Барселони» стане законодавцем моди у футболі, адже їхні суперники тримають все у секреті. «Інші клуби бояться ділитися тим, про що їм відомо», — каже Бартомеу, який і сам зазвичай не любить цього. 

 

Іґнасіо Паласіос-Уерта, директор футбольного клубу «Атлетик Більбао» та водночас професор у Лондонській школі економіки, каже, що принаймні в аналітиці футбольних даних «точно лідирує один клуб — «Ліверпуль» (цей клуб і переміг згодом у цьогорічній Лізі Чемпіонів Европи на початку літа, розтрощивши у травні у півфіналі «Барселону» вдома  з рахунком 4:0 після поразки на виїзді 0:3 — прим. Radio Lemberg). Вони мають групу з чотирьох чи п’ятьох докторів математичних і фізичних наук, і вони добре розуміються у футболі». Проте Паласіос-Уерта похвалив і «Барселону» за те, що вона дозволила фахівцям хабу вільно проводити свої дослідження. Та й інновації «Барселони» можуть виявитися значно ширшими за інновації «Ліверпуля». 

 

16 працівників хабу постійно контактують з представниками «Барси», поширюючи найкращі інновації. Проте хаб має бути чимось більшим ніж інструмент внутрішнього використання. Бартомеу, якому 56 років, каже: «Ми маємо найкращу лабораторію у світі – ми спостерігаємо за 2,500 атлетами чоловічої та жіночої статі віком від 8 до 30 років у різних видах спорту».

 

Barca Bartomeu

 

«Барса» має чоловічі, жіночі та дитячі команди у різних дисциплінах — від баскетболу до гокею на роликах. Стартапи та університети, з якими співпрацює клуб, можуть протестувати результати їхніх досліджень нбезпосередньо на атлетах. Деколи працівники клубу допомагають створити продукт. Якщо будь-які з цих проектів стають проривом, скажімо, у лікуванні травм підколінного сухожилля, то першими з них скористаються, звісно, атлети «Барселони». 

 

Однак клуб намагається поширювати нові продукти в усьому глобальному спорті. Частково — це через почуття соціального обов’язку. «Барса» сприймає свій девіз — Més que un club (Більше ніж клуб) — дуже серйозно. А частково – через надію на прибутки. Якщо якась компанія випускає на ринок свій продукт як «протестовано в ФК Барселона», то клуб отримує з цього роялті. А якщо цей продукт стосується сну чи дієти, тих галузей, в яких і спортсмени, і прості смертні мають однакові потреби, то прибутки можуть бути дуже великими.

 

Зараз «Барса» планує створити інвестиційні фонди з початковим капіталом €125,000,000 для інвестування в технологічні та спортивні проекти в усьому світі. Цікаво, що клуб обмінюється ідеями не так зі своїми футбольними суперниками, як з американськими спортивними суперклубами — від футбольного «San Francisco 49ers» до баскетбольного «Golden State Warriors».

 

Марта Плана, член правління, яка наглядає за роботою хабу, каже, що «Барса» може стати «Кремнієвою Долиною у спорті». Проте є одна відмінність: голослівний культ поразки у Кремнієвій Долині тут зовсім не підходить. Для «Барселони» дві поразки поспіль є справжнім лихом. Клуб не може дозволити інноваціям зашкодити продуктивності сьогодні. 

 

Та попри все, «Барса» є далекогляднішою за інші футбольні клуби. Каталонські бізнесові родини, які традиційно є членами правління, та більшість з 145,000 простих акціонерів клубу, сподіваються присвятити цьому все своє життя. Вони цікавляться футболістами майбутнього.

 

Найважчою частиною іновацій є не генерація ідей, як сказав мені один представник клубу, а їхня реалізація. Якщо «Барса» втілить задумане, а Мессі та його товариші по команді цим скористаються, то це змінить весь спорт.

 

ГОЛОВНИЙ ТРЕНЕР

 

Низькорослий стрункий та усміхнений Ернесто Вальверде здається не виглядає на тренера великого клубу. Він ніколи не був зірковим гравцем, а свою тренерську кар’єру він проводив у клубах-середнячках перш ніж він прийшов з «Атлетик Білбао» до «Барселони у 2017 році, коли йому було 53. Зараз його офіс займається тренувальним центром головної команди клубу, який називається «Camp Tito Vilanova» — на честь одного з його попередників, який помер від раку горла у 2014 році. 

 

Barca Valverde

 

На стінах в кабінеті Вальверде немає практично нічого, окрім розпорядку дня команди. Нічого персонально його тут теж немає. Вальверде розуміє, що у цьому клубі, яким керують місцеві, і де гравці грають протягом практично всієї своєї кар’єри, тренер команди є фігурою тимчасовою. Через два дні після нашої розмови він поновив свій контракт до 2020 року, але це нічого не означає, якщо він програє кілька матчів. Вальверде та його команда аналітиків даних і відео витрачають левову частину свого робочого тижня аналізуючи наступного опонента «Барси». Тренер розповів мені, як він ділиться цією інфою зі своїм гравцям – якщо, звісно, їм це треба. 

 

Основний стиль гри команди не надто змінюється від матчу до матчу. Вони прагнуть грати у перепасовку на половині поля суперника і намагаються не втрачати м’яч на небезпечних позиціях більше шести разів за гру, не даючи супернику зробити більше трьох загрозливих атак. Якщо команда втрачає м’яч більше шести разів за гру — значить «Барса» грає погано. 

 

Тактика на кожен окремий матч є лише дороговказом, каже Вальверде. «Навіть, якщо футболіст грає анархічно, тактика йому допомагає. Пам’ятаю, як один американський автор казав, що «коли нічого не спрацьовує, тактика допомагає тобі знайти своє місце, створює порядок. Коли ж усе спрацьовує, ти просто в ейфорії та забуваєш про тактику».

 

Перед кожним матчем Вальверде каже своїм гравцям, які позиції зазвичай займають їхні суперники на полі, хто залишає за собою прогалини в обороні, і в яких фазах гри суперник стомлюється фізично. Але сам тренер не переоцінює важливості своїх же порад. «Початок гри – це завжди несподіванка, бо ти не знаєш, що тобі готує суперник. Одного дня, наприклад, коли ми грали проти «Атлетик Більбао», ми очікували високого пресингу, та насправді, він не був високим. Тож на початку гри ми навіть трохи розгубилися». 

 

Щойно починається матч, Вальварде стає майже що глядачем. Він усміхається: «Футбол — це гра, де тренер важить менше, ніж у будь-якому іншому спорті, бо я кричу до гравця на полі, а він мене взагалі не чує, як і той, хто сидить поруч мене. Це гра без перерв, в якій тренер не має практично жодного впливу, чи принаймні має набагато менше впливу, ніж у баскетболі. Ми маємо лише три заміни, тайм-аутів немає взагалі. Тож футбол належить гравцям. Протягом усіх 45 хвилин без зупинок гравець сам приймає свої рішення. І мушу сказати, що великі гравці аналізують гру краще, ніж я». 

 

Потім він себе виправляє: «Я би сказав, що вони не аналізують, а інтерпретують гру. Це дещо інше. На полі ти не можеш думати, ти мусиш грати». Мессі – це особливий випадок. Він резервує «перші хвилини» кожного матчу для інтерпретації, каже Вальверде.

 

Протягом цього часу, цей гравець ігнорує м’яч та робить розвідку оборони противника, фіксує позицію кожного гравця в голові. Вальверде каже: «Згодом, коли гра розгортається, він поступово входить в неї. Але він досконало знає, де саме шукати слабинки в суперника».

 

Barca Messi

 

Гравці «Барси» вимагають дуже точної поради. За словами Вальверда, «гравець вимагає вирішення». Наприклад, Мессі двічі протягом останнього року виконав штрафний удар оминувши стінку противника «низом» після того, як йому сказали, що суперники в цій стінці напевно підстрибнуть. 

 

«Це не просто дані, - каже Вальверде. – Ти просто бачиш у відео закономірність, яка продовжує повторюватися». Водночас, як зазначає тренер, суперники теж вивчають тенденції «Барселони». Коли у лютому «Барса» била штрафний удар проти «Реал Мадрид», його захисник Марсело «ліг вниз на траву», вби блокувати удар низом.

 

Так само і воротарів «Барси» знайомлять зі звичками їх суперників. «Наш тренер воротарів показує відео, на якому видно, що роблять нападники, коли опиняютьтся перед воротарем. Наприклад, цей гравець — завжди б'є в той чи інший бік, а цей — б’є прямо та сильно. Як Іньякі Вільямс з «Атлетик Більбао»: він б’є дуже сильно, тому воротар має стояти навпроти нього й чекати». 

 

СТАТИСТИЧНІ ДАНІ МАТЧУ

 

Аналітики «Барселони» витрачають весь свій час аби знайти переваги для своєї команди. Вони копаються у показниках ефективності, максимальних швидкостях та теплокартах рухів кожного гравця. І все ж, поговоріть з ними, і вони будуть налаштованими дуже скептично до своєї ж роботи. Один з них сказав мені, що він не думає, що хоч раз допоміг «Барсі» виграти матч. Коли я все ж дотиснув його, він визнав: «Гаразд, це 0.01%». 

 

Ще він сказав, що тренери теж не роблять великої різниці. Вальверде погоджується: «Дані не є вирішальними, принаймні точно не зараз». Однак «Барса» намагається дивитися у майбутнє, і уявити день, коли вони такими будуть.

 

Принаймні зараз аналітики досліджують, які саме дані матчу враховувати. Перша статистика, яка стала широко доступною з 1990-х років, була найлегшою для вимірювання: це кількість пасів, перехоплень, ударів, тощо. Ці «подієві дані» — лічильник того, що гравець робить з м’ячем – і досі часто показують на телебаченні. Проте, середньостатистичний гравець володіє м’ячем лише дві хвилини за гру. Головне ж питання у футболі – як гравець позиціонує себе протягом решти 88 хвилин? Чи контролює він вирішальні ділянки поля і чи створює такі можливості для гравців своєї команди? Як і все решта у футболі, все це є дуже дискусійним для інтерпретації, але нова система статистики, схоже, може пролити більше світла: дані геолокації.

 

«Барса» почала використовувати GPS, аби стежити за своїми гравцями на тренуваннях та матчах приблизно десять років тому, навіть до того, як Европейська футбольна асоціація УЕФА дозволила таку практику. «Це було революційно», - хвалиться Бартомеу. Тепер клуб використовує нову систему, Wimu, створену спільно з іспанським стартапом RealTrack Systems. Суть Wimu — гравці носять датчики, за допомогою яких відстежують їхні позиції, їхню швидкість, прискорення, серцевий пульс, силу зіткнень, тощо. 

 

Атака у футболі – це створення переваг. Переваги бувають кількісними (двоє ваших проти одного їхнього), позиційними (ваш гравець контролює простір) чи якісними (Мессі проти менш досвідченого гравця). «Барса» сподівається, що за допомогою відстеження цих даних, можна знайти способи для створення цих переваг. 

 

Наразі аналітики клібу допомогти гравцям майже не можуть. Скоріше навпаки: вони самі вивчають футбол, спостерігаючи за найрозумнішими гравцями. Наприклад, півзахисник «Барселони» Серхіо Бускетс добре знає, як витягнути гравця суперника на себе і таким чином дати гравцю своєї команди той простір, який стає вільним. Жоден тренер, який через уявний навушник кричатиме йому поради, не зміг би дати йому кращої поради.

 

Як же визначити таких розумних футболістів? Один з фахівців клубу фантазує собі, що одного дня вони зможуть стежити за мізками гравців. Наразі аналітики припускають, що найрозумніші гравці (Бускетс, Андрес Іньєста та Мессі) – це ті, які майже завжди бачать правильний шлях на полі. 

 

Тут, як і в багатьох інших випадках, аналітики так і не можуть перевершити ту інтуїцію, яку мав Йоган Кройф, нідерландський батько футболу «Барселони», 50 років тому. Кройф грав за клуб у 1970-х, був тренером з 1988 по 1996 рік і практично це він винайшов ту гру в пас, яку досі веде команда. Він міг годинами вихваляти гравців, які знаходили правильні шляхи на полі. Габарити гравця чи його швидкість Кройфа цікавили набагато менше.  

 

Barca Cruyff

 

Зараз аналітики клубу витрачають більшість свого часу на перегляд та нарізку відео з команд-суперників. «Барса» сподівається, що протягом наступних десяти років цю роботу буде автоматизовано. Це звільнить час людей від рутини і дасть їм змогу зосередитись на вивченні вже нарізаних відеороликів, аби виявити слабкості опонента. 

 

ТРАНСФЕРИ ГРАВЦІВ

 

Як «Барселона» рекрутує гравців? Тренер Вальверде каже: «Я знаю, що є команди, які купують гравця лише після прискіпливого вивчення його даних, проте мене цим досі не переконаєш. Звісно, ми теж проглядаємо інформацію про гравця, яким ми цікавимося». 

 

«Наприклад, якщо ми хочемо придбати Ланґле (Клеман Ланґле минулого літа прийшов зі «Севільї» за €35,000,000), то дивимося на його швидкість, на кількість перехоплених м’ячів та зупинених атак». Проте, насамперед наш клуб розпитує знайомих гравця про його психологію, каже Вальверде. «Бо якщо гравець приходить сюди з чудовими даними, проте він є сателітом (психологічно залежним від інших), тоді…»

 

Вам може здатися, що заманювати гравців йти до «Бареселони» — легко. Як-не-як цей відомий клуб дає найвищу зарплату серед усіх спортивних команд у світі. За даними «Sporting Intelligence», середня річна зарплата гравців головної команди «Барси» минулого року сягала €12,200,000 (не враховуючи додаткових фінансових заохочень та іншої позаштатної діяльності). «Реал Мадрид», сильно відстаючи, є другим, а баскетбольний клуб «Oklahoma City Thunder» — третім. 

 

Президент клубу Бартомеу застерігає — він каже, що доля продуктивності у зарплаті гравця в «Барсі» зазвичай сягає майже 40% — це дуже високий показник для футболу. «Ніхто не приходить сюди заради грошей, — наполягає він. – Вони це знають. Вони приходять сюди, бо знають, що насолоджуватимуться грою». 

 

І все ж пан Бартомеу додає: «Не всі з тих, кого я хочу взяти, приходять до «Барселони». Маю приклади, про які я, однак, не можу вам сказати — коли дуже важливі футболісти грають за інші клуби. Ми запрошували їх до нас, вони були дуже радими, але в останній момент вони казали: «Я не можу піти до вас, бо я буду на лаві запасних». Нам такі є непотрібними. Деколи їм не вистачає сили сказати «Де я маю грати? Шаві грає, чому вам потрібен я? Хочете, щоб я грав на позиції Лео Мессі, але я не можу». Коли воротарем був Віктор Вальдес ніхто ніхто не хотів йти ґолкіпером до «Барселони». Чому? А навіщо? Аби сидіти на лаві запасних? Ось у чому найбільша складність». 

 

З подібних причини багато гравців легендарної академії клубу — La Masía — підлітками йдуть в інші команди. Бартомеу зі сумом зітхає: «Деколи вони говорять мені “А що мені тут робити? [Хіба я буду настільки хорошим гравцем, щоб] посадити Бускетса на лаву запасних? Ні, я не можу”». 

 

ТРАВМИ ФУТБОЛІСТІВ

 

Якщо футболіст, якому платять майже €10,000,000, пропускає гру два тижні, то це вже лихо. «Барса» мріє про передбачення й уникнення будь-якої травми. Вальварде каже: «Усі наші футболісти одягають датчики, які моніторять їхні тренування. За допомогою наших даних про тренування, а це їхні ривки, швидкість, тощо, ми би хотіли передбачити їхні стреси чи травми». Але для цього клубові треба самому створити таку базу даних. Медицина зараз мало каже про травми у футболі. 

 

Все через те, що елітні футболісти мають незвичні медичні потреби. Майже третина травм у професійному футболі – це забиття м'язів, а найчастіше травмується підколінне сухожилля. Загальні медичні дослідження не надають багато уваги цій проблемі, бо прості люди, які розтягнуть сухожилля, можуть далі працювати. «Барса» не може робити великих статистичних досліджень всередині клубу, бо дорослих футболістів головної команди клубу лише 25. Інші футбольні команди не хочуть ділитися своїми медичними даними. Тож «Барса» зараз веде партнерство — зазвичай з науковцями — у майже 40 дослідженнях травм м'язів та сухожиль.

 

Основний фокус – на індивідуалізації турботи про кожного гравця. Моніторити зовнішнє навантаження кожного, а саме у скількох матчах якої інтенсивності він брав участь, є відносно легко. Лікар команди, Рікард Пруна, досліджує те, чи за генетичним профілем футболіста можна передбачити його окремі травми? 

 

Проте, навіть, якщо лікарі клубу думають, що знають, якого лікування потребує гравець, його все одно ще треба переконувати. Сучасні футбольні клуби прагнуть щораз більшого контролю над своїми гравцями, але сучасні футболісти опираються цьому. Елітний футболіст сьогодні — це наче власник малого бізнесу, який пропонує свої послуги клубу на дві чи три години на день. Він часто наймає собі особистого фізіотерапевта чи тренера, які можуть нав’язати йому якусь останню модну систему відновлення (зараз це крижані ванни). Гравець може й не звітувати перед клубом, що саме він робить. Мета «Барси» — переконати гравців не бути надто скритними, щоби клуб міг тримати під контролем лікування своїх футболістів і захищати їх від потенційних шарлатанів. Ось чому «Барса» витратились на апарат МРТ, який називають найкращим у світі. Прилад може робити знімки кожного міліметра м'язу, точно показуючи місце розриву. 

 

ХАРЧУВАННЯ ТА СОН

 

Перед вечірнім тренуванням півзахисник Бускетс завжди заходить на кухню над тренувальним майданчиком аби відновити сили. Зазвичай перед тренуванням він п’є фруктовий сік. Після тренування (яке може бути зранку чи ввечері) гравці зазвичай разом сідають за головну страву дня. Якщо хтось хоче поїсти вдома, то йому дають їжу з собою. Майже кожен гравець наймає особистого кухаря, який тісно консультується з дієтологом команди та готує домашні страви футболіста згідно з інструкціями дієтолога. 

 

У 2006 році, коли «Барселона» виграла Лігу Чемпіонів, один зірковий гравець приніс би до роздягальні фуа-ґра і наполіг, що це корисно для нього. Це стало немислимим після того, як у 2008 році фанатичний Пеп Ґвардіола став новим тренером і змусив гравців снідати й обідати щодня разом

 

barca guardiola 

Після добровільної відставки Ґвардіоли у 2012 році деякі його правила у клубі залишилися, та інші було пом’якшено. «Барса» ретельно підлаштовує дієту під індивідуальні потреби кожного гравця. Клуб також стежить за тим, які навантаження і як забирають енергію гравця. Деякі гравці потіють більше за інших. Деякі спалюють більше жиру чи більше вуглеводів. Вже дуже скоро кожен гравець отримуватиме свій індивідуальний мінеральний напій між двома таймами матчів.

 

«Спортивна дієта для футболу» (Sports Nutrition for Football) — брошура, чиїми співавторами є лікарі й науковці з Інституту спортивної науки «Gatorade», є присвяченою дослідженню дієтичних рекомендацій для футболістів. На щастя для них, кофеїн, виявляється, покращує фізичну, розумову й технічну продуктивність (навіть точність пасів). Цей посібник рекомендує чай або каву на сніданок перед тренуваннями та кофеїнові спортивні напої (чи жуйку) у день матчу. 

 

Гравців також заохочують пити буряковий сік, аби підвищити рівень нітратів (зокрема дві склянки за кілька годин до початку матчу), а під час «заповненого графіку змагань» їсти еквівалент 100 кислих вишень щодня (звучить радше, як якийсь виклик у чемпіонаті з поїдання їжі). Такі звички мусять пропагувати не лише дієтологи, але, перш за все, і тренер, який є «ключовим агентом впливу» для гравців, написано у тексті.

 

Разом зі своїми комерційними партнерами «Барса» також планує якісно й кількісно вимірювати сон своїх гравців, змушуючи їх одягати нічні пов'язки зі сенсорами. Звісно, ще невідомо, чи всі футболісти приймуть таке втручання у їхній особистий простір.

 

НЕ ПРОСТО СТАДІОН 

 

Представники клубу ніколи не скажуть цього, але іноді здається, що «Барса» перетворюється з націоналістичного каталонського клубу на глобальний розважальний бізнес. І найбільш очевидним це стає, коли чуєш про плани спорудити новий стадіон світового класу, який буде головно заповненим туристами з переповненими клунками. 

 

До 2023 року «Барса» планує збудувати те, що вони скромно називають «найкращим спортивним комплексом у світі, у центрі величного міста». «Espai Barça» (Простір Барси) буде одною великою плазою без дверей. У самому її центрі буде оновлений «Camp Nou» — найбільший в Европі футбольний стадіон, розширений з 99,000 до 105,000 сидінь.

 

barca espai

 

Він стоятиме посеред відкритого «кампусу», біля нової критої арени, офісів клубу, ресторанів та модернізованого гіпермаркету «Барси» та музею. «Барса» передбачає, що «Espai» (повний бюджет якого сягає €630,000,000) стане надсучасним комплексом, який запровадить нову моду у глобальному спорті. Чинний стадіон уже має покриття 5G, а «Espai» ймовірно матиме ще й підтримку віртуальної реальності. 

 

Гіпермаркет, який за словами клубу уже має найбільші прибутки на квадратний метр для всіх магазинів Nike у свіі, проапґрейдять до чогось схожого на «Apple Store», який пропонуватиме радше враження ніж товари. А музей клубу, який є третім за відвідуванням в Іспанії після «Prado» та «Reina Sofia» в Мадриді, стане чимось набагато більшим, ніж головною причиною відвідати екскурсію стадіоном. 

 

Головним завданням реновації є якомога довше затримати туристів у цьому комплексі. Справа в тому, що фанатська спільнота клубу стала глобалізованою. Ще десять років тому майже всі глядачі мачів були місцевими мешканцями. Рядові члени клубу (socios), які пропускали певні матчі, позичали свої місця на стадіоні друзям чи сусідам. Місцеві часто добираються на стадіон вже після стартового свистка судді (20 % на матчах Ліги Чемпіонів) і покидають свої місця перед фінальним свистком. 

 

Тепер же «socios» можуть продавати свої квитки на вебсайті «Барси». Більшість покупців – це туристи. Серед 78,000 місць прихильників «Барселони» на матчах (решту місць резервується для прихильників суперника — прим. Radio Lemberg) може бути до 30,000 іноземців, багато з яких лиш один раз у своєму житті відвідають гру клубу. Такі хочуть насолоди у всіх значення цього слова. Але зараз для цього у комплексі є небагато місць. І після гри вони всі мігрують у так звані тапас-бари за межами стадіону. 

 

В «Espai Barça» фанати зможуть зависати цілий день, навіть у дні, коли немає матчів — це щось схоже на фанатів американського футболу, які часто приїжджають за день до гри на барбекю та попити пива. Спеціальні сенсори відстежуватимуть те, куди фанати йдуть, а куди ні, дозволяючи клубу краще пристосовувати комплекс до їхніх бажань (девізом над брамою стадіонів наступного покоління може бути щось на кшталт «Відкиньте всю приватність ті, хто заходить сюди»). Врешті, клуб та всі його комерційні партнери — від іміджевих фірм до компаній з утилізації сміття — повинні мати можливість продавати своє стадіонне ноу-хау іншим інфраструктурним проектам у всьому світі.

 

СОЦІАЛЬНИЙ ВПЛИВ

 

На одному з відеороликів худий усміхнений 13-річний хлопчина сидить на лікарняному ліжку. Мрія Пола – відвідати стадіон «Барси», але він не може. Однак, зі свого ліжка він контролює робота, який гуляє стадіоном «Camp Nou», переносячи його туди віртуально. Колишній гравець Барси — Ерік Абідаль, тепер директор клубу з футболу — стоїть на святому газоні та говорить до Пола через екран робота. Наприкінці відео Абідаль — який сам неймовірним чином переборов рак печінки — заходить до палати й обіймає Пола. Мати хлопчика вражено спостерігає за цим збоку. 

 

barca abidal

 

Пол помер через кілька тижнів після того, як записали це відео. Проте хлопець передав своє ім'я Роботу Полу, іграшці для прикутих до лікарняного ліжка дітей та тих фанатів клубу, які ніколи не зможуть відвідати стадіон.

 

Слоган «Більше, ніж клуб» (Més que un club) може звучати як пихата риторика, однак більшість фунціонерів «Барси» і справді вірять у ці слова. Соціальний вплив – частина місії клубу, і він пропагує роботу «Innovation Hub» так само, як і роботу благодійної фонду «FC Barcelona Foundation». Марта Плана сподівається, що одного дня результати досліджень сну та харчування допоможуть усім людям, а не лише Мессі та його компанії. Вона каже: «Як суспільство, ви також виконуватимете свою роботу найкраще». Звісно, якщо ці проекти спрацюють, за додатковими гонорарами не забариться.


переклад українською — Петро Козак

Другие материалы в этой категории: « K2_MORE_PREV Статті K2_MORE_NEX »

100 LATEST ARTICLES

AUTHORS & RESOURCES

Archive of articles