logo

Олександр Александрович, Цензор.нет, листопад 2022

 

ВІЙНА

 

Головна причина війни РФ проти України цілком зрозуміла після прочитання розділів і додатків про історію і мову. Це війна за ідентичність – істинну і вкрадену. Тому ця війна може закінчитися ніяким не компромісом, а тільки остаточною перемогою однієї із сторін. І тому очевидно, що для українців ця перемога означає не тільки відновлення суверенітету й територіальної цілісности України в міжнародно визнаних кордонах, але й повне знищення РФ. 

 

На такий сценарій треба не просто сподіватися; над ним треба повсякденно й енергійно працювати всіма доступними інструментами. Умовна Московська народна республіка, денацифікована і демілітаризована, позбавлена зброї масового знищення і членства в РБ ООН, має теоретичні шанси за декілька десятиліть перетворитися на більш-менш нормальну европейську державу, увійти до клубу шанованих демократій. Саме таку обнадійливу картину слід просувати перед німцями і французами замість того, щоби слухати їхні облудні теревені про "непринижування Росії".  

Корені цієї фальшивої тези, в принципі, зрозумілі: мовляв, після першої світової Німеччину принизили й покарали, тому вона стала реваншистською; натомість після другої світової їй дали шанс на примирення і відбудову, в результаті чого народився ЕС. Але ж не забуваймо, що Західну Німеччину вмонтували в повоєнний світоустрій вже після Нюрнберзького трибуналу, денацифікації і демілітаризації.

 

Процес денацифікації росіян гостро поставить на порядок денний і питання про їхню колективну відповідальність (не колективну вину, а саме колективну відповідальність). Це буде перший такий випадок морального і політичного осуду всієї нації після другої світової війни, а також його фінансового покарання внаслідок виплати репарацій. 

Крім жаги до перемоги самих українців, які бачимо ознаки того, що Україна таки здолає ворога?

 

Безперечно, допомога всього демократичного світу, нові "ленд-ліз" і "план маршала". При цьому роль Заходу не варто ідеялізувати. Там справді не вірили, що ми вистоїмо в перші дні війни, і тому нічого не робили. А коли побачили силу нашого духу і зброї і готовність боротися за спільні цінності відмінні від "руского міра", то ухвалили для себе внутрішнє рішення, що українці ментально належать до евроатлантичного простору. Вагому роль у переконанні европейців зайняти міцну проукраїнську політику зіграли й постійні погрози і дії Кремля на шкоду Заходу.

 

Ніхто не впевнений, що після України РФ не піде далі, тим паче після останніх ударів по Польщі. Тому підтримка нас – це і захист себе. Зрештою, для циніків вагомим аргументом є і той беззаперечний факт, що в Україну вже вклали і продовжують вкладати чимало західних грошей. Після такого внеску капіталісти навряд чи кинуть нас напризволяще, бо суто прагматично прагнутимуть в майбутньому повернути своє, не важливо за наш чи за російський кошт. У свою чергу українцям не варто почуватися занадто вдячними. Бо це не ми доросли до високих европейських ідеялів, це ми підняли боягузливих европейців на висоту майже зраджених ними тих самих ідеялів.

 

Зрештою, якщо пригадати другу світову, то майже всі европейці тоді доволі швидко лягли хто під Гітлера, хто під Сталіна; а після війни завдяки допомозі Америки так само швидко оговталися й почали будувати ЕС вже без війни і значних конфліктів. Якщо так глибше замислитися, то до нинішньої війни жоден европейський народ вже давно реально не воював настільки запекло ні за свою свободу, ані за европейські цінності, як це зараз роблять Українці.

 

Війна оголила нутро і ставлення всіх европейських країн і народів, бо що ж може бути більш екзистенційним, ніж війна? Вона наочно показала суть европейців, котру мусимо добре пізнати, бо нам же поміж ними далі жити. Картина постає складною і різноплановою.

 

З одного боку, европейські уряди не могли залишитися байдужими до болю України, бо на наш бік стали европейські народи, що засвідчили численні заміри громадської думки. Ми справді бачимо й відчуваємо щиру симпатію, співпереживання, допомогу. Вже той факт, що мільйони Українців за лічені місяці майже безконфліктно влилися в популяції сусідів, свідчить про готовність до такого злиття з обох боків, про близьку ментальність і подібні цінності. Маємо також підтримку фінансову, включаючи безповоротну, гуманітарну і військово-технічну, хоча вона надходить не завжди вчасно і неоднорідно. Тому не можна говорити, що в европейців немає емпатії і що вони нас кинули напризволяще.


З иншого боку, переляк від шантажу ядерною зброєю паралізував волю континенту, який бездієво споглядає масові вбивства, котрим можна було запобігти збройним закриттям неба або власною активною участю у захисті українців від агресора ще від самого початку вторгнення. Те, що вони дають нам зараз, вони категорично відмовлялися давати ще кілька місяців тому. Після такого ганебного паралічу ми маємо повне право затикати їм пельки, щойно вони заїкатимуться про високі европейські ідеяли, яким Україна ще, мовляв, не відповідає.

 

Та обставина, що европейці і пальцем не поворушили, аби розблокувати постачання українського зерна до країн Африки й Азії, теж промовисто говорить про те, що їм начхати на життя і страждання народів поза межами вузького европейського кола. Ця злочинна байдужість ще не раз проявиться в ході майбутніх масових міграцій внаслідок природних катаклізмів. 

Крім того, всім відомі факти корупції европейських чиновників і бізнесів, які вміло використовує московський агресор для роз’єднання континенту й підриву його цінностей. Корені цієї корупції лежать якраз у недосконалій, якщо не сказати злочинній економічній моделі Заходу, тобто в екстрактивному капіталізмі, який не міг жити без російських викопних енергоресурсів і переслідує надприбутки. І допоки Европа і Захід в цілому не поміняють цю економічну модель, доти ми матимемо корупцію, війни та инші злочини і трагедії. Звісно, головний винуватець війни – це Москва, але західні уряди однозначно є співучасниками через свою злочинну бездіяльність, енергетичну залежність і серйозні політичні і безпекові прорахунки.

 

Нарешті, ще один мотив пасивности Европи може бути результатом роздумів про повоєнний устрій, в якому Україна гратиме не останню скрипку. Тобто приціл на те, щоби включати нашу державу в цей майбутній устрій знекровленою і згодною на будь-які моделі допомоги й відбудови.

 

Російсько-українська війна також вкотре засвідчила, що рух людства шляхом невпинного прогресу є нічим не підкріпленим мітом. Так звані цивілізації і варвари не раз мінялися місцями. Після грецько-римської античности було похмуре Середньовіччя; після обнадійливої Весни націй - дві світові війни; після розхваленого кінця історії – радикалізація Ісламу, реваншизм Москви й експансія Пекіна. На жаль, війн буде ще дуже багато.

 

Війна ще більше загострила три й без того тяжкі проблеми – депопуляція, екологічне забруднення і психічне здоров’я населення, які серйозно перешкоджатимуть розвиткові України.

 

Мільйони українських втікачів на Захід і депортованих до мордору – це дуже велика втрата, навіть якщо частина з них забажає або зможе повернутися. Тим паче, що більшість – це діти й працездатні дорослі. Можна лише гадати, який відсоток добровільних або примушених біженців складають українські патріоти або ж невиправні "ватники", але всередині батьківщини принаймні завжди є шанс долучити їх до розбудови нової України, тоді як за її межами їхні зусилля підуть на користь инших держав і народів. Цей колосальний демографічний провал можна буде компенсувати трьома способами: якістю і гартом тих, хто залишився, бумом народжуваности і масовим прийомом мігрантів (але за вищеокреслених лінгвістичних передумов).

 

Жахливі екологічні наслідки війни, особливо хімічне чи радіяційне забруднення, заміновані майже пів України, мертві моря і прісні водойми, вигорілі ліси й поля, стерті на порох населені пункти, обмежений доступ до чистого повітря і питної води – можуть бути вирішені тільки за активною допомогою міжнародного співтовариства із залученням найкращої експертизи і велетенських коштів. Процес очищення триватиме не одне десятиліття. На щастя, природа запустить і власні регенеративні функції, головне їй в цьому не заважати, а правильно сприяти.

 

Нарешті, посттравматичний синдром і букет инших психічних розладів внаслідок війни теж матиме довготривалі негативні соціяльні наслідки і навантаження на медичну та правоохоронну системи.

 

Полегшити загоєння емоційних ран допоможуть два фактори.

 

По-перше, усвідомлення того, що ми все-таки перемогли! Хай і дуже великою ціною. Тобто цього разу це не Голодомор, не Розстріляне Відродження і не Переяславська Рада. Ми нанесли ворогу такого дошкульного удару, після якого він вже може й не оговтатися у звичній для нього звірячій іпостасі. Ясне розуміння цього факту вже саме по собі має колосальний терапевтичний ефект. Тобто наші невимовні страждання були не марні, нашого одвічного ворога вбито якщо не остаточно, то на дуже тривалий час.

 

По-друге, це початок побудови нової України, яка нарешті буде вже не московською, не радянською, не шароварною і навіть не стопроцентним копіпейстом з европейських лекал. Для реалізації цього величного і масштабного проєкту будуть залучені мізки і руки всіх Українців практично в цілодобовому режимі. Кожна і кожен відчують себе причетними. Не буде часу довго зациклюватися на особистих муках і стражданнях, тому що з’явилася чітка і ясна мета, зрозумілий план, належні інструменти, підтримка міжнародної спільноти. Особисте щастя, гордість за себе і своїх земляків, самопожертва і взаємна допомога, довіра до ближнього, звитяга і кмітливість, міцні родинні і соціяльні зв’язки – ці народжені на майданах і загартовані в боях риси стануть визначальними, тривкими і природними для Українців не лише в моменти екзистенційних подій, але й у щоденній праці на благо рідної землі, як би пафосно це не звучало.

 

Власне, ця книга якраз і написана для того, щоби після виснажливої борні ми поринули в яскраве й цікавуще творення. І зараз ми нарешті підходимо з вами до найважливішої частини цієї оповіді, де по цеглинці і пір’їнці почнемо відтворювати Україну…

 

***

ЗМІСТ

 

Передмова

 

Вступ

 

Частина І - Світ

 

Екзистенційні виклики людству

Зміни клімату

Надужиток і Нестача

Наука і Псевдонаука

Енергія, Матерія і Ентропія

Економіка і Гроші

Технології

Сільське господарство

Харчування

Здоров’я

Політичний устрій

Право

Релігія

Засоби Масової Інформації

Геополітика

 

Частина ІІ – Україна

 

Історія

Мова

Війна

Сучасність і Майбутнє – Інтегрована Картина

 

Частина ІІІ - Прогнози

 

2022-2030

2030-2050

2050-2100

 

Олександр Александрович, Цензор.нет, листопад 2022

 

МОВА

 

Цьому розділу теж присвячений окремий і дуже докладний текст. У ньому наводяться багато факторів, які об’єктивно вимагають, щоби в Україні домінувала одна мова і то українська. Найголовніший з них полягає в тому, що українці не повинні допомагати иншим народам шукати сенс їхнього буття. 

На додаток слід викласти ще два важливі аргументи на користь цієї тези.

 

Аргумент перший: Під час війни мова стала вельми дієвим маркером на позначення "свій – чужий", рятуючи життя в буквальному сенсі і в реальному часі. "Запорєбрікі", не здатні вимовити "паляниця" чи "нісенітниця", вичислялися на раз. Диверсанти з російськомовними щелепами плуталися в українській топоніміці і труїлися бабусиними пиріжками й мелітопольською черешнею. А кремлівські пропагандисти, хоч і з ненавистю, але змушені вчити й вимовляти базові українські фрази. Степан Бандера розчулено спостерігає з гробу за стрімкою еволюцією лінгвістичних поглядів своїх земляків і ошелешенням наших ворогів. Гасло "Слава Україні!" стало впізнаваним у всьому світі.

 

Не випадково і дуже правильно у Збройних Силах України заборонили використовувати російську мову. Адже коли ти розмовляєш мовою ворога, в нього набагато важче стріляти. Така ж доля мусить спіткати цю мову у всіх сферах нашого життя, а найконче у внутрішньополітичному дискурсі.

 

Якщо глянути ширше, то не варто засмічувати український інформаційний простір й иншими іноземними мовами. Їх потрібно вчити й комунікувати з нашими міжнародними друзями, але не на шкоду рідній. Найголовніше – ніколи не переходьмо на чужу мову, перебуваючи на власній землі, навіть із ввічливости до мирних і приязних туристів. Хай самі вчать українську, роблячи нам приємне.

 

Нарешті слід визнати, що концепція багатомовности як прояву багатокультурности в межах однієї політичної спільноти виявилася нежиттєздатною. Ця теза спірна і суперечить фундаментальним европейським цінностям, але хто сказав, що ці цінності незаперечні й вічні. Будь-яка держава може бути довговічною, лише якщо в її межах домінує якась одна мова. Саме завдяки мовній єдності вдалося в 19 сторіччі утворити сучасні Італію, Францію й Німеччину з десятків розрізнених племен, графств і діялектів. З цієї ж причини прогнозуємо, що багатомовні країни ніколи не будуть довговічними, даруйте за неполіткоректність. 

 

Зверніть увагу, як непомітно змінилася риторика европейських політиків, коли йдеться про мігрантів; відмашку цьому дала Данія. Тепер, щоб отримати громадянство чи посвідку на проживання в Европі, прибульці повинні не лише втікати із зон стихійних лих чи конфліктів, але й бути готовими і зобов’язаними повноцінно інтегруватися у мовне і соціяльне тло країни, яка їх приймає. Не хочуть або не можуть – їхні проблеми, до побачення. Те саме стосується і сотень тисяч росіян, котрі втікають від мобілізації чи давно мешкають за кордоном. Вони історично не здатні інтегруватися у будь-який не їхній, тобто неросійськомовний культурний контекст. Тому з часом Европа почне їх поступово видавлювати, щоб не "качали свої права" і не затруювали її тіло.

 

Ще 5-7 років тому такі підходи вбачалися немислимими й нечуваними, бо нібито суперечать правозахисним принципам. Тепер це постає мейнстрімом. Взагалі це дуже добре, що европейці нарешті прозріли й збагнули, що диктатура меншости насправді суперечить принципам демократії.

 

Це підводить нас до другого логічного аргументу одномовности.

 

Вже за десяток-півтора років, в умовах посилення природних катаклізмів і водночас продовження депопуляції України внаслідок еміграції й від’ємного приросту населення, надзвичайно гостро постане питання, як стримати величезні натовпи кліматичних мігрантів, які вже реально мільйонами посунуть в Европу з Африки, Близького Сходу і Азії. Одним з магістральних маршрутів очевидно буде й Україна. В якийсь момент цю навалу народу зупинити буде неможливо. Багато з них помчать далі на Захід, але частина забажає осісти на нашій землі. Виникне великий ризик утворення численних і чисельних етнічних гетто й анклавів, які своїми потребами і претензіями, конфліктами з місцевим населенням за недовгий час розтерзають і пошматують Україну зсередини.

 

Єдине розумне рішення – спробувати їх якимось чином максимально інтегрувати в українське національне тло. Покладатися лише на те, що садок вишневий коло хати і смачна їжа наверне мігрантів до українства, не варто. Враховуючи розмаїту етнічну й расову палітру прибульців, єдиним і потужним інтегратором постає мова. Необхідно від самого початку дозовано дозволяти притік мігрантів, але жорсткою умовою ставити питання про володіння на достатньому рівні українською мовою і знання правдивої української історії. Звісно, що на той недалекий момент, коли настануть ті складні часи, українська мова на території України вже мусить стати панівною.

 

Читайте статтю "Про питання мови в Україні" тут.

 

***

ЗМІСТ

 

Передмова

 

Вступ

 

Частина І - Світ

 

Екзистенційні виклики людству

Зміни клімату

Надужиток і Нестача

Наука і Псевдонаука

Енергія, Матерія і Ентропія

Економіка і Гроші

Технології

Сільське господарство

Харчування

Здоров’я

Політичний устрій

Право

Релігія

Засоби Масової Інформації

Геополітика

 

Частина ІІ – Україна

 

Історія

Мова

Війна

Сучасність і Майбутнє – Інтегрована Картина

 

Частина ІІІ - Прогнози

 

2022-2030

2030-2050

2050-2100

 

Сергій Новосад, для НВ, 16.11.2022

 

2010 рік, коли випустили перший iPad та запустили Instagram, став також роком, від якого ведуть відлік нового покоління (Покоління Альфа). Ці діти прийшли у світ портативних гаджетів та цілодобового онлайну. 

Довідка Radio Lemberg. У західній літературі та пресі прийнято такий поділ людей на покоління: 

  • Загублене покоління (Lost Generation) — народжені між 1880-1900 роками.
  • Велике покоління (Greatest Generation, G.I.) — народжені між 1900-1925

  • Мовчазне покоління (Silent Generation) — народжені між 1925-1945

  • Покоління Бейбі-бумерів (Generation of Baby Boomers) — народжені між 1945-1965

  • Покоління X (Generation X) — народжені між 1965-1980

  • Покоління Y, міленіали (Generation Y, millenials) — народжені між 1980-1995

  • Покоління Z (Generation Z) – народжені між 1995-2010

  • Покодіння A (Genaration Alpha) - народжені після 2010

 

Дослідники називають це покоління «digital native». Згідно з дослідженням Університету Айови вже до дворічного віку 90% «альф» мають мінімальні навички використання планшета. Понад 70% британських та французьких дітей у віці від 6 до 11 років мають персональний планшет, а половина — смартфон. 

Також це покоління найбільше по чисельності, житиме довше (прогрес у медицині та тренд на здоровий спосіб життя та екологічність) та буде більш відкритими до культурного різноманіття. Фактично вроджена діджитальність стане основою для прийняття культурного різноманіття та максимального сприяння глобалізаційним процесам. Працювати в різних країнах з різними людьми, раз на п’ять-сім років кардинально змінювати напрямок роботи — все це, за прогнозами, буде притаманно згодом дорослим особам покоління альфа. 

Дослідники вважають, що покоління альфа стане найосвіченішим та найбагатшим за всі часи. Вони народились у світі, де базові потреби у переважної більшості задоволені, матеріальний достаток перестає бути аж таким важливим і вирішальним. Для сучасних дітей глобальні питання рівності людей, змін клімату, проблеми раціонального споживання та сталого розвитку не є абстрактними, далекими та незрозумілими. 

Завдяки ранній діджиталізації вони будуть найбільш медіаграмотними, зможуть легко відрізняти фейки від реальних фактів і перейматимуться власною кібербезпекою та медіагігієною. Фактично, відповідальне поводження з даними та постійний доступ до інформації (мобільний інтернет та повсюдний Wi-Fi) будуть одними із визначальних чинників у роботі для майбутніх дорослих альф. 

 

Працедавцям уже потрібно заопікуватись своєю цифровою репутацією та надійністю.

 

Трансформація бізнесу під це покоління

 

Рання діджиталізація призвела до того, що більшість відповідей на питання діти шукають не у батьків-вихователів-вчителів, а в Google. Дослідження «Gen Alpha: An Influencing Power Driving CX» показало, що 39% опитаних дітей, які мають власні гаджети, активно використовують їх під час навчання та шукають інформацію насамперед саме там.

 

Легкий та швидкий доступ до онлайну став причиною того, що інтернет-інфлюенсери впливають на споживчу поведінку покоління альфа. Всі соцмережі й тамтешні блогери є трендсетерами для всіх вікових груп нового покоління. 

 

Дослідники відмічають, що найбільше на дітей впливає відеоконтент. А люди, які стали відомими спершу у соцмережах, а вже потім і у решті медіях, є більшими авторитетами для альф.

 

Велика кількість екранного часу перестала бути просто пасивним споживанням контенту — покоління альфа активно прагне інтерактиву та взаємодії. Діти хочуть бути активними користувачами, а часто й повноцінними учасниками віртуальних подій та ком’юніті. 

 

Онлайн-платформи, з якими вони активно взаємодіють, — TikTok, Minecraft та Roblox — спонукають стати співтворцями чи авторами унікального контенту. Звідси діти чи не вперше починають набувати суб'єктності у торгових відносинах — маркетологи все частіше починають зважати на забезпеченість середньостатистичної дитини, наявність у неї власних коштів та можливості їх витрачати.

 

Та більшість дітей все ще є надто малими, аби бути активними покупцями. І тут брендам потрібно звертатись до батьків — частіше мілленіалів, рідше зумерів, — у своїх стратегіях. 

 

Завдяки соцмережам, у яких батьківство препарується під уважними очима користувачів, батьки відчувають ще більше бажання купувати якомога кращі товари для малюків. Основою для цього стають стереотипні уявлення про «хороше виховання» та інстаграмна естетика мінімалізму (прості шрифти, пастельні кольори) — все це має переконати споживача, що його дитина отримає безпечний, екологічний та етично правильний товар. 

 

Це стає підвалинами для подальших стосунків представників покоління альфа із брендами — все має бути взаємним, побудованим на довірі, співпраці, відповідальним та автентичним. 

 

Батьки обирають бренд, який репрезентуватиме їхні цінності.

 

Така максимальна взаємність та орієнтація на особу споживача стає новим витком довіри у торгових відносинах. 

 

Діти все більше прагнуть вибрати один раз і більше над цим не замислюватись. Тобто задати необхідні параметри машинним алгоритмам, аби ті самі вибирали потрібні товари, купували їх і надсилали споживачам. 

 

Тож очевидно, що алгоритми VoD-платформ (вони пропонують користувачам нові позиції на основі попередніх переглядів та замовлень) — це те, без чого бізнесу в мережі буде непросто. Хто краще їх пропише, той і виграє більше.

 

Ще одна особливість покоління альфа — кліпове мислення. Вони споживають таку кількість інформації щодня, що треба постаратись, аби ваш бренд чи товар запам’ятали. Мало просто вирізнитись, потрібно ще й постійно бути перед очима, але не набридати. Це складно і вимагає постійного вдосконалення комунікативної стратегії.

 

Чек-лист для бізнесу: що робити, аби сподобатись альфа

 

Про нове покоління перевіреної інформації поки небагато, куди більше прогнозів та здогадів. Та якщо підсумувати результати досліджень, то можна укласти умовний чек-лист, який допоможе бізнесу вчасно і ефективно налаштуватись на нових споживачів. 

 

І найперша та основна порада — ідіть в онлайн, якщо вас ще там нема, і максимально там закріпіться. Власний сайт, соцмережі — всі ці канали комунікації вам вкрай потрібні.

 

Що зробити, щоб покоління альфа стало вашим клієнтом:

 

  • використовувати персоналізований маркетинг; 
  • залучати представників покоління до створення контенту, орієнтуватись на популярних серед них блогерів;
  • інтерфейс максимально простий, інтуїтивно зрозумілий. Дизайн лаконічний, такий, що не відволікає від контенту;
  • комунікація онлайн, відповідаєте на коментарі та повідомлення, зважаєте на реакції. Старайтесь не затягувати комунікацію: нове покоління хоче швидких і чітких відповідей на прості питання;
  • соціально корисні та відповідальні бізнеси, ті, які мають мету та місію, отримують додаткову перевагу в альф — їм хочеться бути причетним до чогось потрібного і доброго, навіть коли просто купують кросівки. Допомагайте вирішувати не тільки побутові, а й глобальні проблеми;
  • мінімум тексту, максимум зображення, в ідеалі відео;
  • ідіть до своєї аудиторії на ті платформи, які насамперед цікаві їм, а не які зручні вам;
  • нагадуйте про себе, але не набридайте, будьте в полі зору, але без спаму;
  • техніки продажу типу: «Купи, бо таке є у всіх, будеш крутим» більше не працюватимуть — покоління альфа хоче знати чітко, навіщо їм та чи інша річ. Сумбурний консюмеризм не пройде — спонтанні покупки можливі, якщо товар/послуга потрапить в листок для мотивації та натхнення;
  • субординація, формальності, бюрократія — ці слова максимально далекі новому поколінню. Вони їх просто не розуміють. Зате сприймають цінності, переконання і життєві позиції та погляди. Разом з товаром хочуть отримувати трохи філософії та бути причетними до місії.

 

Означені пункти є доволі загальними, бо нове покоління поки тільки входить у підлітковий вік. Але своєю поведінкою та смаками вже змінює світ. Дослідники вважають, що ця генерація буде найбільш новаторською серед усіх попередніх. Які трансформації спричинить покоління альфа, поки можемо тільки загадувати та вже готуватись ставати іншими — точно кращими.

***

Про попереднє покоління Z обов'язково прочитайте цю статтю

Сторінка 4 із 586

100 LATEST ARTICLES

AUTHORS & RESOURCES

Archive of articles