logo

Tuesday, 10 July 2018 12:12

З КИМ ЗУСТРІНЕТЬСЯ ТРАМП — ЗІ СВОЇМ ПАРТНЕРОМ ЧИ ЗІ СВОЇМ ПАТРОНОМ? ЧАСТИНА 2

Jonathan Chait, New York Magazine, 08.07.2018

 

Вірогідна теорія приголомшивої змови. Що як Трамп є московським активом з 1987 року?

 

ПОЧАТОК СТАТТІ ТУТ

 

… Не обов'язково вірити, що Путін завжди знав про можливість посадити Трампа в Овальний Кабінет, аби усвідомити високу вірогідість такої ситуації: десь у 2015 році президент Московії визнав в одному з невідомо скількох документів розвідки, що він має ключ до американської президентської політики. Республіканські номінанти 2008 та 2012 років займали яструбину позицію щодо Московії (Міт Ромні взагалі назвав її “ворогом Америки номер один”). Тепер у списках республіканців на праймеріз був кандидат, що відкривав (з точки зору Путіна) такий потрібний фланг не лише проти Обами, але й проти його колишнього держсекретаря, Гілларі Клінтон, та її агресивної позиції щодо Московії. 

 

Трамп хвалив Путінську твердість та закликав до відлиги у стосунках між двома країнами. Спершу Путін, ймовірно, вважав його простим способом роздратувати своїх американських противників. Та потім Трамп отримав номінацію і його цінність стрімко зросла. 

 

В цей момент було би дивно, якби Московія не допомогла Трампу. Врешті-решт, московити завжди таємно підтримують своїх політиків-союзників за кордоном. Путін вважаєм природньою роботу розвідки як осердя зовнішньої політики, а його зовнішній політиці фундаментально загрожує демократична, соціально прогресивна Західна Европа. За час перебування Путіна на посаді президента, Московія сформувала відкриті й таємні зв'язки з правими партіями у Франції, Німеччині, Австрії, Угорщині, Греції та Болгарії. Права партія у Франції отримала від Московії $11 мільйонну допомогу; її партнери в Болгарії та Греції скоріш за все теж таємно взяли гроші (хоч це і не доведено). Часто Московія перемішує фінансові справи з політичними викрутасами у складну мережу, яка виглядає на перший погляд цілком законною. 

 

Найподібнішою моделлю як Московія приховано веде свої операції є кампанія Брекзіт у Великій Британії, яка проводилася за кілька місяців до американських виборів 2016 року. Виведення Великої Британії з Евросоюзу наблизило багатодесятилітню мету Московії розділити західні нації, і Московія зуміла знайти собі союзників серед британських ультра-правих. Московія не лише використовувала соціальні мережі для прихованої пропаганди Брекзіт, її урядовці також кілька разів таємно зустрічались з Арроном Банксом, британським бізнесменом-мільйонером, який підтримав кампанію Брекзіт найбільший політичний внеском в британській історії. Розголошені документи доводять, що московити пропонували Банксу певну угоду щодо золотовидобування, яка могла б принести кілька мільярдів доларів легкого прибутку. 

 

Може здатися безглуздям, що всенародне голосування, яке змінило курс британської історії, був визначено секретною московською операцією. Британські консерватори довго відкидали підозри щодо таємного московського втручання як “теорію змови”. Та ця змова виглядає на дуже реальну. 

 

Іншу ефективну модель можна побачити в Україні, де московські олігархи в 2010 році підтримали політичну кампанію промосковського апаратника, Віктора Януковича. Спроба поставити Януковича президентом стала прототипом багатьох елементів кампанії Трампа. Кампанія Януковича використовувала етнічні розбіжності та зображала його опонента, Юлію Тимошенко, корумпованою особою, а вибори – сфальшованими. Янукович закликав до ближчих зв’язків з Московією, водночас приховуючи справжню глибину своїх ганебних московських зв'язків. Найзнаменніше, що консультантом, якого поставили керувати кампанією Януковича, був той самий, хто керував кампанією Трампа через шість років: Пол Манафорт

 

Серед усіх неоднозначних та підозрілих фактів, які оточують Трампові зв’зки з Московією, роль Манафорта є найочевиднішою. Це абсолютно аморальний консультант, що провів мінімум десять років прямо просуваючи інтереси зовнішньої політики Московії, погрузнувши у системній корупції. 

 

Історія починається ще у 2005 році, коли Манафорт запропонував себе працювати на московського мільярдера та алюмінієвого магната, Олєґа Дєріпаску. Манафорт, республіканський функціонер, який пропонував свої послуги багатьом світовим лиходіям, пообіцяв, що він може “впливати на політичні та бізнесові угоди, та висвітлення новин в самих США, в Европі та в колишніх совєцьких республіках, аби принести користь уряду президента Владіміра Путіна” — про це сказано у його записці, описаній Associated Press. 

 

Московські олігархи або віддають свої статки та владу у розпорядження Путіну, або вони недовго залишаються олігархами. Ця вимога стосується і Дєріпаски: “Я не відокремлюю себе від держави, — сказав Дєріпаска для Financial Times у 2007 році, — я не маю інших інтересів”. У 2006 році в американській дипломатичній телеграмі його назвали “одним з тих двох-трьох олігархів, до яких регулярно звертається Путін”. Працювати на Дєріпаску означає працювати на Путіна. 

 

Без сумніву, пропозицію Манафорта було прийнято. Дєріпаска найняв його за $10,000,000 щорік, і Манафорт запрацював для просування інтересів Московії в Україні, Сакартвело та Чорногорії. Манафорт залучив на допомогу свого бізнес-партнера, Константіна Кілімніка, колишнього працівника ГРУ, московської зовнішньої військової розвідки, і який (згідно зі звинуваченнями Мюллера) досі має зв'язки з московською розвідкою.

 

Загадкою є коли точно (і чи взагалі) завершилась робота Манафорта та Дєріпаску (читай — Путіна). Він приховав багато своїх прибутків і зараз справді звинувачується у відмиванні грошей. 2010 року Манафорт отримав позику обсягом $10,000,000 від Дєріпаски, які він перевів через свою посередницьку компанію (у 2006 році Манафорт скористався тією ж посередницькою компанією, коли купував за готівку апартаменти у TrumpTower).

 

Через розтринькування коштів та великі борги, у 2014 році Манафорт заліг на дно. Дєріпаска, прагнучи повернути кошти, які на його думку заборгував йому Манафорт, пішов до суду, де один з його правників зауважив: “Схоже, що Пол Манафорт і Рік Ґейтс (давній помічник Манафорта) просто зникли”. Через два роки Манафорт об'явився — цього разу як керівник кампанії Трампа, разом з Ґейтсом в ролі заступника, аби скористатись своєю посадою щоби повернути прихильність свого колишнього патрона. В розголошених емейлах Кілімніку, Манафорт запитував про своє нове становище: “Як ми знову об'єднаємось?”. Кілімнік запевнив Манафорта: “Ми повернемося до початкових відносин”. Тобто Манафорт цікавився, а Кілімнік підтвердив, можливість торганути своєю посадою керівника кампанії Трампа в обмін на його борги Дєріпасці.

 

Все прояснилось у березні 2016 року: особа, яка керувала кампанією промосковського кандидата в Україні, тепер керувала й кампанією промосковського кандидата у США. Кампанія Трампа безумовно виглядала як та сама гра, яку Путін проводив багато разів раніше: Трамп розпалював внутрішні етнічні суперечки, нападав на корупцію в еліті, атакував західних союзників, водночас закликаючи до співпраці з Московією, та сіяв недовіру до справедливості підрахунку голосів. Окрім розгортання ботів і тролів у соцмережах, Московія очевидно надала й пряму допомогу заради обрання Трампа. ФБР веде розслідування щодо Алєксандра Торшина, московського банкіра, який вибудував зв'язки з республіканцями та ймовірно перекидав кошти для кампанії через Національну стрілецьку асоціацію, яка витратила втричі більше коштів для допомоги Трампові, ніж для Ромні чотири роки раніше.

 

Окрім Манафорта, Трамп оточив себе ще кількома працівниками з незвичноо близькими зв’язками з Московією. Його радник з національної безпеки, Майкл Флінн, полетів до Москви у 2015 році аби посвяткувати з Путіном на бенкеті, Джордж Пападополус зустрічався з московськими урядовцями під час кампанії; Московія визначила Картера Пейджа своїм можливим активом. Майкл Коен та Фелікс Сатер, два бізнес-радника Трампа з десятилітніми зв'язками з московською організованою злочинністю, брали участь у дипломатичних та комерційних перемовинах з Московією під час кампанії.

 

Декілька радників Трампа знали, що Московія працює, аби допомогти Трампу. Пападополус обмовився, що Московія має бруд на Клінтон; Роджер Стоун, колишній давній бізнес-партнер Манафорта, який регулярно спілкувався з Трампом впродовж кампанії, знав які саме матеріали отримали у WikiLeaks, як кажуть його два помічники. Повідомляють, що Стоун також вихвалявся своїми зв'язками з Джуліаном Ассанжом та франтувався наперед відомим йому брудом, який мав Ассанж. Між двома телефонними дзвінками Дональда-молодшого щодо проведення зустрічі у TrumpTower, він говорив з кимось із заблокованим номером телефону (його батько має заблокований номер телефону). Джон Машбурн (John Mashburn), колишній учасник кампанії, а зараз працівник Білого Дому, засвідчив у березні, що пам'ятає, як отримав емейл на початку 2016 про те, що Московія має на Клінтон негативну інформацію.

 

Коротше кажучи, гакерство Московії здавалося усім відомим під час кампанії. Незважаючи на це, Трамп періодично заперечував будь-яку причетність Московії до гакерства електронної пошти, називаючи справжніми винуватцями Китай чи 400-фунтового гакера (@400poundhacker у Твіттері — прим. RL).Трамп та його радники також зробили мінімум 20 брехливих публічних заперечень про будь-які контакти з московськими чиновниками під час кампанії.

 

donny 2017 vietnam

2017: Путін і Трамп під час саміту у В'єтнамі.

 

ЗАВЕРШЕННЯ СТАТТІ ТУТ

 

Схоже в даній категорії: « PREVIOUS Статті NEXT »

100 LATEST ARTICLES

AUTHORS & RESOURCES

Archive of articles