logo

Monday, 11 December 2017 00:54

ЄРУСАЛИМ. ЧИ ЗМОЖЕ ТРАМП ПЕРЕНЕСТИ ПОСОЛЬСТВО США ДО ЦЬОГО МІСТА?

Алекс Бен-Арі, Radio Lemberg Israel, 10.12.2017 

 

Формально Сенат США ухвалив спеціальний закон про визнання Єрусалиму столицею Ізраїлю ще далекого 1995 року, ба з одним «але»: у президента США була і є можливість відкладати набрання чинності цього закону щопівроку, підписуючи відповідні укази. Це «але» давало змогу Сенатові не втручатися у міжнародні відносини США, які (так вже склалося історично) є повноваженням Адміністрації президента, а також дозволяло саме президентові ухвалювати рішення залежно від геополітичних інтересів Сполучених Штатів. Білл Клінтон, Джордж Буш Молодший, Барак Обама — всі вони відкладали це рішення щодо Єрусалиму, розуміючи, наскільки шкідливим воно може бути для мирного процесу, який із кожним роком усе більше й більше згасав. 

 

Після приходу Дональда Трампа до Овального кабінету почалася зовсім інша епоха. Ще під час передвиборчої кампанії оточення Трампа натякало на можливе ухвалення представником республіканців цього рішення. Та тоді неможливо було визначити, чи були ці заяви серйозними, чи йшлося про спробу отримати додаткові голоси та додаткові грошові внески від єврейської общини, яка останніми роками традиційно підтримувала демократів (серед конгресменів США практично немає євреїв). Однак, від самого початку перебування Трампа на посаді президента, не можна не помітити його теплого ставлення до Ізраїлю. 

 

Треба окремо зауважити й особливі стосунки, які склалися між лідерами Ізраїлю та США. Прем'єр-міністр Ізраїлю, Беньямін Нетаньягу, був одним із перших світових лідерів, хто відвідав Дональда Трампа в Білому домі у лютому 2017 року. У відповідь президент США відвідав Єрусалим під час свого першого світового турне в травні цього ж року. Під час кожної їхньої зустрічі неозброєним оком можна було помітити теплі стосунки між двома лідерами. Вісім відносно сухих для Ізраїлю років у політичних відносинах між єврейською державою та Обамою завершились. Важко оцінити, наскільки великим був вплив Нетаньягу на рішення Трампа, однак відкидати цього фактору теж не можна. 

 

Цікаво, що 1 липня Трамп все ж підписав указ про відтермінування перенесення посольства до Єрусалима, що дало можливість критикам Трампа почати говорити про чергову невиконану обіцянку президента, ба зараз тон критиків Трампа змінився. За тиждень до закінчення терміну президентського указу, з Білого дому почали доноситися плітки про рішучість Трампа не підписувати черговий указ та нарешті перенести посольство до Єрусалима. Перед офіційною заявою президент США провів ряд телефонних розмов з лідерами арабських країн, під час яких він пояснював своє рішення, а у відповідь чув лише погрози та попередження про заворушення в регіоні, які може спричинити така ухвала. 

 

Незважаючи на це, Дональд Трамп був категоричним у своєму рішенні, й у зверненні до преси 6 грудня заявив: «Єрусалим – столиця Ізраїлю, ми починаємо підготовку перенесення нашого посольства туди». Водночас, Трамп знову підписав указ про відтермінування перенесення посольства, цього разу через технічні причини (для нового посольства потрібно знайти відповідну будівлю та обладнати її, на що піде кілька років). Скептики, звичайно ж, можуть побачити в цьому надію на можливі зміни в намірах Трампа у майбутньому, однак, враховуючи різку риторику президента США, цей варіант є вкрай малоймовірним. 

 

РЕАКЦІЯ СВІТУ 

 

В Єрусалимі не приховували радощів від ухваленого Трампом рішення. «Це сміливе рішення Трампа, сьогодні історичний день!» - заявив прем'єр-міністр Ізраїлю, Беньямін Нетаньягу, і додав: «Заява Трампа лише посилить мирний процес». Також Нетаньягу пообіцяв, що оглосить повну свободу віросповідання у святому для трьох релігій місті. Президент Ізраїлю, Реувен Рівлін, заявив: «Єрусалим ніколи не був і не буде загрозою для прихильників миру», натякаючи на палестинських чиновників, які вбачають у цьому рішенні «кінець мирному процесу». 

 

В Ізраїлі сподівалися знайти продовження цього тренду і в інших країнах світу. Першим, хто висловив надію на перенесення столиці, був чеський президент Мілош Земан, який заявив: «Чехія готова визнати Західний Єрусалим столицею Ізраїлю». Та не встигли в Єрусалимі відкрити пляшки з шампанським, як міністр закордонних справ та прем'єр-міністр Чехії (які фактично є відповідальними за міжнародну політику країни) поспішили загасити надію в Єрусалимі, заявивши, що статус міста повинні вирішити подальші домовленості. 

 

Позицію офіційної Праги підтримують й інші країни Европи. В Евросоюзі навіть планували висловити офіційний протест проти рішення США, однак угорська сторона блокувала дану ініціативу. Взаємна симпатія Орбана та Нетаньягу принесла свої плоди для Ізраїлю у цьому випадку. Українська позиція також співпала зі загальною позицією Евросоюзу та Чехії, відповідно як і позиція практично всіх країн світу. 

 

Також у п'ятницю ввечері, через визнання Єрусалиму столицею Ізраїлю було скликано екстрене засідання Ради Безпеки ООН, однак (як це, на жаль, часто відбувається останнім часом) в цього архаїчного органу знову нічого не вийшло. Окрім дрібних суперечок між представниками різних країн та глибокої стурбованості щодо майбутнього мирного процесу, це засідання, за великим рахунком, завершилося нічим. 

 

Рішення Трампа насправді може зіграти злий жарт проти Ізраїлю. Якщо раніше в єврейській державі сподівалися на те, що рішення про перенесення посольства в Єрусалим прокладе шлях для подібних ухвал і в інших не менш впливових країнах світу (які боялися першими приймати таке прецедентне та радикальне рішення), то зараз парадоксально може відбутися зворотний ефект. Причина — в самому Трампі, який, незважаючи на посаду лідера найбільшої наддержави планети, все ще вважається аутсайдером на міжнародній арені. І навіть, якщо його Адміністрація прийме те чи інше рішення, інші світові лідери двічі подумають приймати його сторону чи ні. Такі реалії можуть змінитися через кілька років, якщо США відновлять статус країни, що задає тон у міжнародній політиці, однак до моменту, коли це станеться, всі так і будуть із пересторогою ставитися до подібних рішень цього президента Сполучених Штатів. 

 

В РАМАЛЛІ НЕ ВСЕ СПОКІЙНО 

 

Якщо реакція немусульманських країн була нейтральною, то слід реакція арабських та мусульманських країн стала бурхливою. Президент Туреччини, Реджеп Таїп Ердоган, (що позиціонує себе як лідер сунітів) заявив: «Єрусалим – червона лінія для мусульман. Це рішення Трампа може спричинити розрив дипломатичних відносин з Ізраїлем!» Ось тільки важко зрозуміти, чому за рішення, ухвалене США, має відповідати Ізраїль? Авжеж, цілком логічно вважати, що за кулісами Ізраїль грав головну роль у цьому рішенні Трампа, однак формально Ізраїль тут ні при чому. Також турецький президент запропонував провести регіональну конференцію сунітських країн стосовно цієї проблеми, а також пообіцяв обговорити питання Єрусалиму з президентом Московії, Владіміром Путіном, під час їхньої несподівано спланованої зустрічі в понеділок в Анкарі. 

 

У Палестинській автономії політики були набагато рішучішими. Голова ПА, Махмуд Аббас (Абу Мазен) заявив: «Своїм рішенням щодо Єрусалиму Адміністрація США вирішила порушити всі міжнародні домовленості й проігнорувати міжнародний консенсус». Генеральний секретар Організації звільнення Палестини, Саїб Арікат, заявив: «На жаль, президент Трамп щойно знищив усі шанси щодо вирішення проблеми для обидвох держав. Він визнав Єрусалим столицею Ізраїлю, і це великий ляпас домовленостям між палестинцями та ізраїльтянами. Цей крок зачиняє всі двері, і я вважаю, що цим Трамп звів до нуля участь Штатів у мирному процесі». 

 

В «Хамасі» й «Ісламському Джихаді», які де-факто правлять сектором Гази, були куди жорсткішими у своїх заявах. В обидвох організаціях заяву Трампа порівняли до акту оголошення війни. «Хамас» також пригрозив, що це рішення «відчинить ворота пекла». 

 

Менш жорсткі промови було чути від арабських мирних сусідів Ізраїлю, які заявили, що це рішення лише ускладнить мирний процес. 

 

Усі палестинські організації оголосили минулу п'ятницю «днем гніву», і всі палестинці мали вийти на мітинги після п'ятничної молитви в мечетях. Фотографії цих подій нагадали народне повстання інтіфади 2000 року зі спаленнями прапорів США та Ізраїлю, а з ними і портретів Трампа, однак цього разу кількість мітингарів була невеликою. 

 

Згідно з даними армії оборони Ізраїлю, у 30 місцях мітингів на Західному березі ріки Йордан загалом взяло участь ... аж 3000 палестинців. Показовим було відео біля Дамаських воріт на вході до Старого міста, де кількість спраглих отримати чудові кадри журналістів була більшою за чисельність мітингарів. Дрібні сутички проходили на всій території ПА, ба вони завершилися двома вбитими при спробі прорвати кордон між Сектором Ґаза та Ізраїлем. Згідно з даними «Червоного півмісяця» є 300 постраждалих, переважно з легкими пораненнями. 

 

Подібні масові протести проходили і в інших арабських міст Близького Сходу. Особливо масовий мітинг пройшов у п'ятницю в столиці Ізраїлю, Аммані, де десятки тисяч людей закликали розірвати дипломатичні відносини з Ізраїлем. Тисячі людей також вийшли на вулиці Тегерана та Стамбула. Декілька інцидентів трапилось і в містах Европи, де люди арабського походження намагалися напасти на єврейські інституції та кафе. 

 

У п'ятницю ввечері палестинські терористи запустили кілька ракет зі сторони Сектору Ґаза по півдню Ізраїлю. Одна з ракет впала в ізраїльському місті Сдерот, поціливши у припарковане авто. Ізраїльскі ВПС завдали удару у відповідь по об'єктах терористичної організації «Хамас», внаслідок чого загинуло двоє палестинців. 

 

Такі акції продовжувалися і в суботу, однак у значно меншому обсязі. Ізраїльський автобус, який проїжджав повз район Вади Ара південніше Хайфи (регіону, який, в основному, населяють араби) обкидали камінням. У цьому інциденті пораненили водія та двох пасажирів, які, власне, і були єдиними ізраїльськими, постраждалими від останніх подій, на момент написання цього тексту. 

 

ЧОГО ЧЕКАТИ У МАЙБУТНЬОМУ? 

 

Враховуючи плавне згасання цього конфлікту, можна очікувати, що свіжі заворушення не знайдуть відповідної підтримки у палестинського народу. Для повторення подій 2000 року народний гнів мусить досягти величезного піку. Зараз же у палестинців на Західному березі ріки Йордан економічна ситуація поступово покращується. 

 

Ізраїль переживає розквіт у галузі туризму, а 2017 рік був взагалі рекордним за кількістю туристів. Ця статистика частково відобразилася і на відродженні туризму в ПА. Згідно з даними Міжнародної організації туризму під егідою ООН – UNWTO (United Nations World Tourism Organization), Палестина показала найзначніший приріст у світі за перші два квартали нинішнього року, порівняно з аналогічним періодом 2016. Більше того, відносно спокійний період на Західному березі ріки Йордан дав змогу ізраїльським підприємцям відновити часткову довіру до палестинських працівників, яких усе більше набирають на роботу у спільних промзонах цього регіону. Враховуючи фінансове покращення, навряд чи палестинці піднімуть масове повстання, навіть на палкі заклики своїх лідерів. 

 

У Секторі Ґаза ситуація інша і вона, як і раніше, залишається досить важкою, однак посилена співпраця між Єгиптом та Ізраїлем у сфері безпеки і блокада цього регіону, змусили лідерів угруповання «Хамас» відновити контакти з керівництвом Палестинської автономії. Будь-яка спроба загострити ситуацію зараз спричинить кінець процесу внутрішнього палестинського примирення та посилення контролю зі сторони Ізраїлю та Єгипту. В реаліях сьогодення «Хамас» не є зацікавленим у такому розвитку подій, і тому, швидше за все, крім гучних заяв і «дня гніву», метою якого було дати можливість місцевим радикалам випустити пар, ми не побачимо ескалації в регіоні. 

 

Не виключено, що дрібні сутички відбуватимуться найближчими днями, однак усе свідчать про поступове загасання цього конфлікту. Звичайно ж, можна передбачити, що цей конфлікт знову спалахне після фізичного перенесення американського посольства до Єрусалима, але коли це ще буде (і чи буде взагалі)? Адже до того часу крихка ситуація на Близькому Сході може змінитися ще багато разів. 

 

Переклад українською — Петро Козак.

Схоже в даній категорії: « PREVIOUS Статті NEXT »

100 LATEST ARTICLES

Authors and resources

Archive of articles