logo

Monday, 09 March 2020 16:37

ВСЕ ПРО ВИБОРИ В США: ВИБОРЧА СИСТЕМА, ПРАЙМЕРІЗ, СИТУАЦІЯ НА СЬОГОДНІ

Mason Lemberg, Twitter, 07.03.2020

 

Прийнято вважати, що в США є дві політичні партії, які змагаються між собою і відповідно ділять між собою політичний вплив і владу.

Але це не так. В США є багато політичних партій, зокрема є плюс-мінус популярні Лібертаріанська партія та Партія Зелених, яких підтримують понад 1% громадян. Орім цих партій є багато маргінальних партій. Таких, яких в інших країнах і не знайдеш. Наприклад, Legal Marijuana Now Party

 

У президентських виборах в США можуть брати участь представники всіх партій.


Також можуть брати участь незалежні кандидати. В нас вони називаються самовисуванцями.

 

На виборах 2016 року один із самовисуванців, Іван Макмаллін, мав непогані шанси виграти вибори в штаті Юта. Але вибори в тому штаті все ж виграв Дональд Трамп.


Коли востаннє самовисуванець вигравав президентські вибори? Ніколи. Але в далекому 1968 році самовисуванець виграв вибори аж у 5 штатах.

 

Наступні вибори в США відбудуться 3 листопада 2020 року.


ВЕЛИКІ ВИБОРИ 2020 РОКУ

 

І на них обиратимуть не лише президента США, але й третину Сенату (33 мандати + цього року 2 спецмандати = 35 мандатів) і цілу Палату представників (435 мандатів + 6 делегатів).

 

Конгресменів (членів Палати предсьтавників) обирають на 2 роки.


Сенаторів обирають на 6 років, але кожних 2 роки третина Сенату змінюється.


Сенаторів обирають по двоє від кожного з 50 штатів, незалежно від кількості населення в штатах

 

А от конгресменів - по округах, які розділено пропорційно до кількості виборців.

 

А що термін повноважень сенатора сягає 6 років, то переобирають сенаторів таким чином, щоби сенатори від одного штату не переобиралися на одних і тих же виборах.


Тобто, в тих штатах, де будуть перевибори до Сенату, будуть обирати лише одного сенатора з двох, і буде ще 17 штатів, де цього року виборів до Сенату не буде.

 

ВІК КАНДИДАТІВ

  

Конгресменом може стати будь-який громадянин США, який має 25 років і останні 7 років жив на території штату, від якого він балотується.


Сенатором — який має 30 років та 9 років жив в США і на момент виборів проживав в штаті, від якого балотується.


Президентом — який має 35 років і народився в США.

 

З останнім пунктом вимог до президента пов'язана ціла історія відносин Трамп-Обама, в якій перший звинувачував другого, що той не народився в США. Хоча Обама народився на Гаваях. 

 

На відміну від президента, якого можна обирати всього на 2 терміни по 4 роки, сенатори і конгресмени можуть обиратися незліченну кількість термінів (напевно тому, що в них досі не було партії «Голос» з ідіотськими ініціативами про обрання на 2 терміни).

 

Одним з наймолодших сенаторів в історії США бстав Джо Байден, якого обрали сенатором у віці 29 років (віковий ценз -30 років), але присягу приймав в 30 років. 

 

АМЕРИКАНСЬКІ ТУШКИ

  

Те, що в нас прийнято вважати "тушками" (цілком заслужено), в США в принципі є нормою. Я маю на увазі переходи між партіями. Гілларі Клінтон, наприклад, в юності була республіканкою.


Ще цікаво, що від 2001 до 2009 року Трамп був зареєстрованим як виборець демократів. 

 

Крім того, на цих виборах, суперником Трампа на республіканських праймеріз є "минуловиборний" кандидат у віце-президенти США від Лібертаріанської партії пан Вельд, який до того був республіканцем, потім лібертаріанцем, а тепер знову республіканцем. 

 

ЩО НЕ ТАК З ВИБОРАМИ ПРЕЗИДЕНТА США

 

Тепер щодо самих президентських виборів, їхніх засад.

 

Як відомо, засади президентських виборів в США є іншими ніж у більшості країн, де президентом стає той, хто отримує просто найбільшу кількість голосів. В США не так. 

 

Як мінімум двічі: у 2000 році демократ Ел Ґор програв вибори республіканцю Джорджу Бушу, отримавши більшу кількість голосів виборців; а у 2016 році Гілларі Клінтон так само програла вибори Трампові.

 

В США, на президентських виборах голоси виборців трансформуються в голоси виборників, представників виборців.

 

Таких виборників по всій країні є 538 і розподілено їх між штатами пропорційно до кількості виборців. 

 

Тобто, кількість виборників від штату може змінюватися залежно від того, як змінюється населення штату.


Наприклад, від Флориди в 2000 році було 25 представників (виборників), а в 2020 - 29. В штаті Місісіпі було 7 виборників у 2000, а стало 6 осіб у 2020 році.

 

Президентом США стає той, хто набирає більше половини голосів виборників, тобто >538/2 = 270 і більше голосів виборників


При цьому ВСІ голоси виборників від штату переходять тому кандидату, який виграв вибори в штаті.

 

Тобто, якщо один кандидат програв іншому навіть один голос, то той другий забирає всі голоси виборників від штату.


Так Ґор та Клінтон і програли свої вибори, попри те, що отримали загальну більшість голосів простих виборців. 

 

Тобто, в одних штатах вони отримали колосальну перевагу, а в інших програли зовсім трохи.


У випадку Гілларі Клінтон її поразку забезпечили 140,000 виборців в кількох штатах, при тому що її загальна перевага над Трампом сягала майже 3,000,000 голосів.

 

З цього випливає основний і трохи дивний для нас принцип ведення передвиборної кампанії кандидатів в президенти.

 

В деяких штатах, де демократ чи республіканець мають очевидну перевагу, вести передвиборну кампанію немає сенсу.

 

ЩО ТАКЕ ШТАТИ-СВІНГЕРИ

 

Є сенс вести передвиборну кампанію лише в тих штатах, виборці яких вагаються, де можна переманити виборців на свій бік і отримати всіх представників (виборників) від штату.


Такі штати називаються swing states. В них і відбуваються найбільші передвиборні баталії кандидатів. 

 

Перелік swing states є в принципі визначеним, але може змінюватися, залежно від того як міняються елеторальні симпатії.


Деякі експерти кажуть, що зараз в США триває "демократизація" електорату як загальна тенденція.


Попри те, Трамп на минулих виборах виграв в демократичному Мічіґані.

 

На найближчих виборах, якщо судити по соціології станом на сьогодні, таким свінг-штатом може стати традиційно республіканська Арізона, де Трамп програє Байдену 1% (станом на сьогодні).

 

Звісно, це лише соціологія, і лише на сьогодні.


Але це гірка пігулка проти шапкозакидання тим, зокрема представникам української влади, які ставлять лише на Трампа, збираючись у ДБР і Печерському суді вирішувати справу Байдена.

 

Щоб не бути голослівним — https://www.publicpolicypolling.com/wp-content/uploads/2020/03/ArizonaResults.pdf

 

UA Arizona

 

НАЇВНА УЯВА УКРАЇНЦІВ ПРО ВИБОРИ В США

 

Загалом, усталена уява українців про вибори в США та про дії фаворитів до і після виборів є відверто смішною.


В той час коли українці мріють, що наступний президент, отримавши більше влади мочитиме московитів, запиту від американців на зовнішню політику взагалі немає.

 

Американців цікавлять медична реформа, міграція, зміни клімату, робочі місця. І їх майже не цікавить зовнішня політика.

 

ДЖО БАЙДЕН -- НАДІЯ ДЛЯ УКРАЇНИ

Однак, якщо демократичну номінацію виграє Джо Байден, то Україна точно стане епіцентром американських розборок і битв компроматів.

 

І я вболіваю за такий варіант, коли у фіналі зійдуться Байден і Трамп, і Україна стане епіцентом американських розборок, хоча дехто каже, що це зашкодить нашому іміджу.

 

Агов! Ви взагалі Зеленського бачили? А Яременка? А Портнова, Коломойського, Медведчука? Ви думаєте хтось після цього всього може ще зашкодити нашому іміджу?

 

А вболіваю я за фінал Байден – Трамп, бо обговорення України і скандалів, які з неї виходять, неминуче приведе до публічних обіцянок і зобов'язань кандидатів щодо України.


Наприклад, подібні розборки привели до того, що Трамп врешті розблокував перед тим заблоковану ним військову допомогу.

 

Тому, я сподіваюся, що крім смороду та гнилі, яка йтиме звідси і потраплятиме в новини американців, і прості американці, і їхні політики не забудуть про таку країну як Україна, і це виллється в додаткові обіцянки допомоги.

 

БЕРНІ САНДЕРС – МОГИЛА ДЛЯ УКРАЇНИ

 

Але якщо кандидатом від демократів стане Берні Сандерс, то можна забути про Україну.

А якщо Сандерс взагалі стане президентом, то можна взагалі про все забути, бо він буде зайнятим реалізацією своєї утопії "безплатна медичне страхування кожному".
Він навіть не голосував за санкції проти Московії. 

 

Отже, Байдену чи Сандерсу, перед тим як стати кандидатами в президенти США, потрібно виграти праймеріз.


Тож зараз — про принципи праймеріз, а наприкінці — про ті речі, які я спостерігав впродовж кампанії.

 

В будь-якому випадку, ці вибори стануть виборами між кандидатами 70+

 

Трампу 74 роки, Байдену - 78, Сандерсу - 79 років.


Найсмішніше те, шо виборці Сандерса - це в основному інфантили 18+ (в цій категорії він є абсолютним лідером), які вважають 79-річного комуніста дуже прогресивним.

 

ЩО Ж ТАКЕ ПРАЙМЕРІЗ

 

Про праймеріз (деякі нюанси цієї історії як так і не зрозумів, тому якщо хтось знає детальніше, то ласкаво прошу підказати).


Кожна велика партія, делегуючи кандидата проводить праймеріз.


Принципи проведення праймеріз затверджуються партійною конвенцією і є різними для різних пар.

 

Наприклад, я не розумію принципи затвердження кандидатів для участі в праймеріз.

 

Тобто, чого участь у праймеріз Демократичної партії бере незалежний сенатор (самовисуванець, не партійний). Йдеться про Сандерса.


Так само цього року в праймеріз демократів бере участь республіканець. 

 

Як я вже казав, в кожної партії свої правила проведення праймеріз. Принципи проведення праймеріз в республіканців і демократів є подібними, та все ж вони відрізняються.


Детально в принципи праймеріз республіканців я не заглиблювася, бо їх цього року фактично не було (цей факт не є закидом в сторону республіканців чи Трампа).


З того, що я проаналізував, проти чинного президента, який відбув перший термін і йде на другий, в цих проміжних праймеріз партії, як правило, просто виставляють якихось лохів для проведення формальних праймеріз. Така традиція.

 

КОНКРЕТНО ПРО ПРАЙМЕРІЗ ДЕМОКРАТІВ

 

Тепер щодо праймеріз демократів, які цього року були яскравими.

 

Там, подібно до загальних виборів США, за кандидата голосують не виборці напряму, а делегати від кожного штату.


Причому делегатів розподілено на дві категорії:

- звичайні делегати - 3979
- суперделегати - 771
- РАЗОМ – 4750

 

Кількість делегатів від кожного штату визначається на основі результатів минулих виборів за демократів та явки на минулих виборах.

 

Також штатам дають додаткових делегатів, якщо вони групуються і проводять праймеріз в один день, що збільшує видовищність і важливість події.

 

Але в цілому, як правило, кількість делегатів визначається пропорційно до голосів за демократів в цьому штаті відносно до загальної кількості голосів за демократів і помножену на загальну кількість делегатів.

 

Звичайні делегати демократичних праймеріз від кожного штату, подібно до виборників на загальних виборах, мають зобов'язання голосувати за того кандидата, від якого їх делеговано.


А от суперделегати делегуються партією і вони можуть голосувати за будь-якого кандидата на фінальному форумі.

 

Делегати від тих кандидатів, які вибули, можуть голосувати як хочуть, або взагалі не голосувати на фінальному форумі (підтвердження цього в офіційних джерелах я не знайшов, тому можете мене поправити).

 

СУПЕРДЕЛЕГАТИ І ФІНАЛЬНИЙ ФОРУМ ДЕМОКРАТІВ

  

Тобто, після праймеріз в усіх штатах і формування складу делегатів від кожного штату, збирається велика конференція і там делегати голосують за кандидата від Демократичної партії:


- прості делегати від кандидатів, які залишились - за свого кандидата, незалежно від їхніх вподобань; 


- прості делегати від кандидатів, які вибули - за будь-якого кандидата (або можуть не голосувати), або можуть голосувати за свого кандидата, хоч він і вибув;


- суперделегати (партійні функціонери) - можуть голосувати за будь-яких кандидатів, або не голосувати взагалі.

 

Але тут є дуже важливий нюанс, який впливав на поточну кампанію:

 

У 2018 році Демократична партія, після звинувачень в упередженості до Клінтон, змінила правила Демократичної Конвенції.


Раніше суперделегати голосували в першому турі загальних зборів.  Після 2018 року суперделегати можуть голосувати лише у випадку, якщо в першому турі виборів (голосують лише прості делегати тих кандидатів, що залишилися) один з кандидатів не набере більшості голосів від простих делегатів (тобто, якщо жоден кандидат не набере 1991 голос простих делегатів).

 

Якщо ж учасник демократичних праймеріз отримує 1991 голос простих делегатів, то він автоматично стає кандидатом в президенти від Демократичної партії.


Якщо не отримує, то ситуацію вважають спірною, і проводиться другий тур виборів, де можуть голосувати і суперделегати, і представники кандидатів, які вибули.

 

ПРО КАМПАНІЮ ДЕМОКРАТІВ ДО СУПЕРВІВТОРКА

 

Тепер про те як та вся історія впливала на поточну кампанію.

 

У демократів було четверо учасників праймеріз, які в різні періоди часу вважалися фаворитами: Байден, Сандерс, Воррен, Блумберг. І ще двоє мали достатньо велику популярність. Все це розділяло голоси.

 

І перед супервівторком 03.03.2020 вважалося, що ніхто з учасників праймеріз не отримає більшости серед простих делегатів (1991 голос), а відтак точно буде другий тур голосування з суперделегатами (партійними функціонерами), в яких суперделегати природно стануть на сторону Байдена.

 

Тобто, ще нічого не було зрозуміло, але Сандерс і Трамп вже готували поле для маніпуляцій на тему: "Навіщо нам голоси мільйонів, якщо все вирішують Гілларі з Бараком, які поставлять свого кандидата".

 

Сандерс вже почав говорити, що навіть якщо кандидат не набере 1991 голос, але набере найбільшу кількість голосів делегатів, то номінованим має бути він.

 

Найсмішніше те, що 4 роки тому він говорив протилежне, бо тоді відставав від Гілларі Клінтон. 

 

Йому підтакував Трамп, який казав, що в божевільного Берні демократи знову зібралися відібрати перемогу.


Чому "знову"? Бо вся ця історія має витоки в 2016 році, коли були зламано пошту Демократичної партії і встановлено, що партійне керівництво підігравало Клінтон проти Сандерса.

 

Після цього, коли врешті пані Клінтон стала кандидатом від Демократичної партії, попри те що Сандерс її підтримав, частина фанатів Сандерса не прийшла на вибори, а частина проголосували за Трампа через те, що демократи “кинули” Берні.

 

Внаслідок цих подій, на сьогодні фанати Сандерса збожеволіли і тепер всюди бачать заговори партійного керівництва проти їхнього Берні.


Саме тому, завданням Байдена є чиста перемога, без голосування суперделегатів, щоби не розлютити цих йолопів.

 

Саме тому, я підозрюю, Обама відкрито й не підтримав Байдена.


Тобто, план верхівки партії полягає в тому, щоби на цих виборах не розсіювати голоси фанатів Сандерса, показавши, що Сандерс програв чесно. І що Обама не підтримував свого віце-президента проти Сандерса, тож нумо зараз разом вдаримо по Трампу.

 

Це було трохи про стратегію верхівки Демократичної партії (на мою думку), а зараз про те, що відбувалося до цього моменту, і про всю драму теперішньої ситуації, виходячи з тієї стратегії і причин, які я описав вище.


КОКУСИ І РІЗНІ ПРАЙМЕРІЗ У РІЗНИХ ШТАТАХ

 

Почну з принципів проведення самих праймеріз.

 

Фішка в тому, що праймеріз у США — це такий повний хаос, що навіть зараз різні ресурси подають зовсім різну інформацію про результати.


Наприклад, тут у штаті Алабама є непорозуміння в розподілі делегатів:

 

UA Alabama 1

 

US Alabama 2

 

Чому так? Бо в кожному штаті — свої окремі правила проведення праймеріз.


Самі праймерізи розподіляються на традиційні праймеріз, де люди голосують бюлетенями і кокуси, де все відбувається у формі певного театру дій.


І той, хто підраховує голоси, мусить знати правила дуже точно.

 

В будь-якому випадку, в праймеріз Демократичної партії можуть брати участь лише ті виборці, яких зареєстровано як демократів чи незалежних виборців.


В праймеріз республіканської партії – так само.


Тобто, не можуть брати участь виборці іншої партії. 

 

НАЧУВАЙСЯ КОРОВА ЗІ ШТАТУ АЙОВА )

 

Щоби ви розуміли складність процесу, то наприклад, кокуси у штаті Айова проводяться так:


- в якомусь приміщенні збираються зареєстровані виборці Демократичної партії та/чи назележні виборці;


- далі вони підходять до представника того чи іншого кандидата (зазивали);


- якщо біля представника кандидата зібралося >15% виборців, від тих що прийшли у приміщення (наприклад, прийшло 100 осіб, тож біля Байдена має бути 15);


- якщо так є, то Байден виходить до другого туру. А виборці, чиї кандидати не вийшли до другого туру,

 

-- або формують коаліції з тими що не вийшли (наприклад, в Байдена 14, а в когось 3; 


-- або йдуть додому,

 

-- або примикають до команд тих, хто вже вийшов до другого туру.


Тобто, у другому турі отримуються зовсім інші результати, а потім з них виводиться ще інше представництво делегатів.

 

МАСОВІ ПОМИЛКИ БАЙДЕНА 

 

Якщо вже говорити про Байдена і його організаційну стратегію на цих виборах, то тут в нього були масові помилки.


Перша й основна помилка Байдена в тому, що оті зазивали були не місцевими. А тому їм було важко знайти спільну мову з місцевими представниками інших кандидатів, щоби приєднати їх.

 

Тобто, майже завжди Байдену не вистачало декілька голосів до 15% і майже завжди його зазивали не змогли їх знайти.


І друга помилка — незнання математики. У випадку, якщо не змогли сформувати свою 15% команду, то треба було стимулювати прихильників йти додому, а не приєднуватися до інших.

 

Це так, до слова для тих прихильників самопридуманих теорій, в яких Байден/Сорос/Трамп/демократи/республіканці/десептикони керують Бердичівськими міськрадами.


Вони в елементарних своїх проблемах не можуть розібратися, як бачите.

 

Описані вище принципи проведення кокусів в штаті Айова є одними з найскладніших, бо крім того, що описано, вони також передбачають можливість голосування за кандидатів, яких немає. Наприклад, за мене можна проголосувати )

 

ПРАВИЛА ПРАЙМЕРІЗ В ІНШИХ ШТАТАХ  


В інших штатах, де проводять праймеріз, правила є простішими.

 

Проводиться один тур, голосують бюлетенями, хто набрав 15% - молодець.

 

Хто не набрав - той пролітає, а їхні делегати діляться між тими, хто набрав більше 15%.

 

Але якщо було б все так просто - то це була би не Америка )

 

Справа в тому, що делегати теж діляться на делегатів за квотою штату (приблизно 1/3 від делегатів штату), і на делегатів за квотами конгресменських виборчих округів (на кшталт наших мажоритарних округів - 2/3) 

 

Тобто, якщо ти не набрав 15% від голосів по штату, то ти делегатів за квотою штату не отримаєш.

 

Але при цьому, якщо ти в якомусь одному мажоритарному окрузі набрав 80% (а в інших пролетів зовсім), то своїх делегатів від того округу ти отримаєш.

Ось, наприклад Техас:

 

UA Texas

 

І ще один важливий нюанс, який робить суттєві перекоси.

 

Якщо ти перемагаєш в республіканському мажоритарному окрузі, то ти отримуєш менше делегатів ніж якщо б ти переміг в повністю демократичному окрузі з бонусними делегатами.


На мою дуику, це повна нісенітниця, яка і завадила і Елові Ґору, і Гілларі Клінтон. 

 

Врешті решт це приводить до такого:

 

 US f1

 

US f2

 

US f3

Я чого так довго описував ці нюанси праймеріз?

 

Бо такі перекоси приводять до помилок, які відобразяться на майбутніх президентських виборах, і це робить результат виборів непередбачуваними, а самі вибори — цікавішими. 

 

Чому? Читайте ще раз про так звані свінг-штати.

 

ЩЕ РАЗ ПРО «СВІНГЕРІВ»  


Тож згідно з принципами демократичних праймеріз, в тих штатах, де демократи перемагають апріорі, кандидати на праймеріз отримують більше делегатів, а в свінг-штатах - менше.

 

Тобто, може бути хтось, хто переможе в демократичній Каліфорнії (Сандерс), отримає купу делегатів, стане кандидатом в президенти, але буде ніяким кандидатом в свінг-штатах, там де обов’язково треба перемагати, де власне й вирішується доля виборів, де виборці хотіли би бачити кандидатом від демократів – іншу особу.

 

І такий випадок на цих виборах теж був.

 

Довгий час для пані Воррен прогнозували перемогу в демократичних праймеріз, хоча вона і поступалася Байденові в загальній підтримці, саме через такі викривлення.


Вона була дуже конкурентною в Каліфорнії та на північному-сході, але зовсім ніякою в свінг-штатах.

 

ПРО ПОВЕДІНКУ ГОЛОВНИХ КАНДИДАТІВ

 

Тепер про праймеріз демократів. Спочатку про стратегії основних гравців (особисто їх та їхні програми описувати я не буду).


СТРАТЕГІЯ ТРАМПА

  
Стратегія Трампа - прибрати Байдена і (можливо!) Блумберга. Всі інші для нього не є конкурентами.


Тому ситуація з великою кількістю учасників демократичних праймеріз була Трампові на руку, бо вони ділили електоральне поле і була велика ймовірність, що ніхто так і не набере 1991 голос.


Тоді змушені будуть підключитися суперделегати. І навіть якщо з допомогою суперделегатів оберуть кандидатом Байдена, то можна апелювати до виборців того, хто програв, змушуючи їх ненавидіти Байдена — і або не прийти на вибори, або навіть проголосувати за Трампа


На минулих виборах 2016 року так і сталось. 


Тому Трамп після перших праймеріз в Айові, де Джо Байден зайняв четверте місце просто сяяв від щастя, бо все йшло згідно з його планом.


Делегати розпорошувалися, Байден залишався за бортом.

 

Другі і треті праймеріз теж були дуже добрими новинами для Трампа, бо повторювали картину перших праймеріз.

 

СТРАТЕГІЯ БАЙДЕНА


В Байдена були 5 основних проблеми:

 

-його не сприймали і не сприймають молоді виборці;

 

-багато кандидатів дробили його перевагу, хоча він був попереду аж до лютого 2020;

 

-історія зі сином і фірмою «Бурісма»;

 

-було ще багато організаційних проблем, одну з яких я описував вище;


-гроші.

 

Почну з останньої, з грошей. В Байдена були великі проблеми з фінансуванням кампанії, особливо після невдалого старту. Ось можете самі порівняти. Це ще до старту кампанії, в січні 2020:

 

US Biden money1 

 

На фоні невдалого старту Байдена до перегонів приєдналися два мільярдери і вкинули $500 і $250 мільйонів на рекламу, навмисно направлену на аудиторію, яка належала Байденові.

 

US Biden money2

 

Тобто, в лютому, без грошей, з поганим стартом і $750 мільйонами, які вкинули конкуренти, щоби вибити електорат з-під ніг, з несприйняттям молоддю та великою кількістю конкурентів, які кроїли твій сегмент, Джо Байден справді був кривенькою качкою на межі вильоту.

 

Тепер про історію з «Бурісмою» і сином Байдена. Отут напевно найцікавіше. Особисто я припускаю, що вся ця історія з «Бурісмою», Зеленським, Трампом та імпічментом мала на меті не відставку Трампа (це реально було неможливо), а мала на меті зробити проблему Байдена … проблемою Трампа. 

 

Проблема несприйняття Байдена молодими виборцями.


Ця проблема залишилася. Він є абсолютно непопулярним серед білих молодих виборців, які симпатизують демократам. Але як показала історія з праймеріз - вони не ходять на вибори!

 

Цікавий момент в історії з молодими виборцями полягає в тому, що вони не лише не сприймають Байдена (бо він старий), і не лише вважають богом на рік старшого комуніста Сандерса, вони навіть не сприймають самого Обаму, вважаючи його … недостатньо ліберальним. Це повна «Ґрета» головного мозку…

 

СТРАТЕГІЯ ВОРРЕН

 

Елізабет Воррен - це теж майже крайня лівачка, близька до комуніста Сандерса. Але на відміну від нього, вона хоча би не чіпала засад державности і здорового глузду.

 

Довгий час саме Воррен вважали фаворитом з причин, про які я писав раніше — через неадекватний розподіл делегатів.

 

Після провальних для Воррен перших праймеріз та активного росту Сандерса її шанси знилились до 0, хоч вона отримала 13% голосів. Просто вона ніде не була лідером, і як наслідок отримувала мало делегатів.


А кілька днів тому, коли вона вийшла з перегонів, Трамп звинуватив її в тому, що через неї Сендерс сильно просів. 

 

СТРАТЕГІЯ БУМБЕРГА

  
Це такий перший і унікальний випадок на праймеріз.

 

Цей «унікум» побачив, що позиції Байдена перед праймеріз є хиткими, і вирішив зайти в кампанію, дроблячи підтримку саме … Байдена. Він відкрито хейтив Сандерса і Воррен, сподіваючись на те, що зможе перетягнути виборців Байдена.

 

Унікальність стратегії Блумберга полягала в тому, що на відміну від усіх інших кандидатів, він відкрито забив на перші чотири праймеріз, назвавши їх маргінальними, і вперше почав боротьбу в супервівторок, коли розігрувалися 1/3 всіх голосів демократичних делегатів (1344 делегати з 3979).

 

Блумберг відкрито заявляв, що зможе об’єднати довкола себе прихильників Байдена (який був без грошей, з купою претендентів на його електорат, з провалами в перших праймеріз), і це дасть йому змогу стати єдиним кандидатом від демократів, бо Байден після цього припинить кампанію.

 

Для реалізації цієї стратегії Блумберг грошей не жалів, як ви бачите вище на скріні.


Та його план реалізувався лише в … Американському Самоа (кілька островів у Тихому океані).


Хоча план був амбітним і оригінальним. Далі Блумберг підтримав Байдена, зокрема він обіцяє підтримати його фінансово.

 

Все це було про основних кандидатів. На що сподівалися інші — одному богу відомо…


Жодних реальних шансів здобути перемогу в них, на мою думку, не було.


Тим не менше, кожен з них далі брав участь в праймеріз, на щось сподіваючись і дроблячи підтримку, що було дуже погано для Байдена і дуже добре для Трампа.

 

ПЕРША ПЕРЕМОГА БАЙДЕНА — В ПІВДЕННІЙ КАРОЛІНІ

  

Все змінили, на мою думку, праймеріз у Південній Кароліні, де основною частиною демократичних виборців є афроамериканц, які найбільше підтримують Байдена.


Там Байден, після трьох невдач і без грошей, розбив Сандерса і після перемоги майже зрівнявся з ним в кількості делегатів. 

 

Праймеріз у Південній Кароліні були в суботу 29.02.2020, за три дні до супервівторка 03.03.2020. Байден вже входив не як лузер, а як переможець, який зміг відновитися після удару, і це напевне стало причиною того, що демократи об’єдналися довкола нього, а не Блумберга.

 

НЕЙМОВІРНИЙ СУПЕРВІВТОРОК 03.03.2020   

 

Супервівторок перекроїв все і для всіх.


Трамп і Сандерс, які до того були у виграшній ситуації, і були близькими до того, що їхній основний конкурент зійде з перегонів, змінили позиції на протилежні через те, що демократичне поле вичистилося від тих, хто програв і немає шансів що вони перейдуть на користь Сандерса. 

 

Мало того, Сандерс під час супервівторка вже відіграв свої основні штати-фортеці: виграв Каліфорнію, програв Техас, Масачусетс, Мінесотту де йому прогрозували перемогу і попри це відстає від Байдена на 70 делегатів, хоча нормальним результатом для Байдена було би протилежне відставання.

 

Далі в графіку праймеріз йдуть штати, де перевага Сандерса є мінімальною, або де перемагає Байден, або де він з тріском програє, наприклад, Флорида.


Тобто, йому нема за що зачепитися, немає підстав для гучних перемог.

 

Тим більше, що електоральний фланг Байдена тепер належить лише Байдену. 

 

Ось такі драматичні події відбулися в політиці США в останні дні.

 

Зрозуміло що це ще не кінець.

 

Трамп намагається врятувати Сандерса з допомогою FOX News.

 

Зараз Сенаь США починає реанімувати справу «Бурісми» і сина Байдена.


То ж не відомо чим все це закінчиться, але наразі все так. 

 

Ну і ще одне: минуло вже кілька днів, а кінцевих результатів виборів досі немає.


За моїми підрахунками лідирує Байден (670 делегатів), в Сандерса є 597 делегатів, а в Тулсі — аж 1. Але 47 делегатів ще не розподілено.


За голосами виборців — 36% проти 29% 

 

P.S. ЗВІДКИ ТАКІ ГРОШІ В БІДНОГО КОМУНІСТА ?

 

Тут ще є інформація про витрати кандидатів на проведення президентської кампанії.


Перші двоє – це мільярдери. Третій – комуніст (ага, а звідки такі гроші в комуніста, нікому не цікаво?)

US money all

 

 

Схоже в даній категорії: « PREVIOUS Статті NEXT »

100 LATEST ARTICLES

AUTHORS & RESOURCES

Archive of articles