Енді Ґрін, Radio Lemberg, 12.08.2017
Згідно зі сумною статистикою, понад 70% українців витрачають на їжу більшу частину своїх заробітків...
Здавалося б, виробники збільшують продуктивність, розширюють асортимент, переходять на евростандарти, стають в чергу на отримання експортних сертифікатів до ЕС, але ... харчі на внутрішньому ринку тільки дорожчають.
Як правило, підвищення цін нашими «незалежними від олігархів» ЗМІ «стандартів бі-бі-сі» обґрунтовується необхідністю підняття зарплат працівникам, подорожчанням енергоносіїв і сировини, скасуванням держрегулювання у ціноутворенні та чеоез інші висмоктані з медіапальця причини.
Невже виробництва не мають внутрішніх ресурсів для здешевлення кінцевого продукту? Мають, і ще який. Однак не здешевлюють, а штучно збільшують вартість.
НАПРИКЛАД, подивимось одним оком на кухню, ретельно прихованої від чужих, фінансової імперії, збудованої одним екс-кандидатом в мери Харкова, молодим, але скромним мультимільйонером.
Як і кожний "поважний український бізнесмен" з мільярдними оборотами, він активно відкачує прибуток з підконтрольних підприємств, ухиляючись від оподаткування. Головну роль у цій простій і не забороненій законодавством схемі (Закон України №5080-VI від 05.07.2012 «Про Інститути спільного інвестування») грають зареєстровані в Києві ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Супрім» (ЄДРПОУ 37500466, статутний фонд ₴100 млн) та ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Толедо Інвест» (ЄДРПОУ 38980534, статутний фонд ₴140 млн).
Ось цитата зі статті О.Старіченко «Особливості та можливости венчурних інвестіційніх фондів в Україні»: «Венчурні інвестиційні фонди, які працюють у багатьох странах світу, інвестують накопичені кошти в особливо ризиковані проекти. Зазвичай вони здійснюють інвестиції в компанії, які займаються впровадженням новітніх наукових розробок та діють в іноваційній сфері».
Але це на Заході — нові технології і інвестиційні ризик. В Україні — все дуже приземлено та брутально.
Крім того, частина 4 статті 48 згаданого вище Закону дозволяє венчурному фонду позичати гроші юридичним особам, акціонером яких він є (!)
І починається найцікавіше.
Фонд кредитує підприємство «на розвиток виробництва» (тобто для придбання сировини, витратних, пакувальних матеріалів, тощо), але не під ринкову банківську ставку 15-17%, а під «корпоративну» в розмірі 40%.
Необхідність повернення такого «кредиту» автоматично веде до штучного підвищення виробником відпускної ціни готової продукції на 23-25% порівняно з реальною собівартістю.
Наприклад, для фірми-виробника собівартість виробництва одного літра фасованої соняшникової олії без урахування «кредиту» становить ₴15, а з урахуванням необхідності його погашення — майже ₴18. У відпускну ціну включається торгівельна надбавка в 5-7%, далі ланцюжком відбувається підвищення оптових/роздрібних цін (торгівельних надбавок) фірмами-посередниками до кінцевих ₴35.
А далі — все так само просто. Підраховується прибуток (насправді надприбуток) і фонд-пилосос висмоктує її, залишаючи на підприємстві «нульову» рентабельність і показуючи державі податкову дулю.
Ну і НАЙЦІКАВІШЕ: венчурні фонди платять податки тільки при ліквідації, а термін їх діяльності не обмежений!
Цілком слушне запитання - чому мовчать податкові органи?
Тут теж все просто. Допитливі читачі можуть відшукати позови ДПС до кредитованих ЗНВКІФ «Супрім» і «Толедо Інвест» підприємств в реєстрі судових рішень, іншим — коротко опишу ситуацію.
Податковий орган, отримавши звітність виробника, приходить в жах від недоплачених їм сум податку і виписує приписи терміново доплатити.
Виробник йде до суду та подає позов про скасування припису.
Суд, після розгляду матеріалів, приймає рішення на користь позивача з мотивуваннями: гроші не є товаром, виробник має право кредитуватися у кого завгодно; сума, на яку претендує податкова, пішла на погашення кредиту; претензій з приводу термінів погашення у кредитора немає...
А до фондів у податковій питань не виникало, там все ясно.
Підведемо ПІДСУМКИ.
Кредитування фірм-виробників їжі їхніми венчурними фондами-власниками під 40% річних (при ринкових пропозиціях 15-17%) має вкрай негативні аспекти:
- присутність фонду в складі засновників саме по собі є інвестуванням, тому що він вносить до статутного капіталу певну суму і отримує дивіденди. Проте, фонд кредитує підприємство під неринкову процентну ставку;
- необхідність повернення кредиту веде до підвищення відпускної вартості продукції на 23-25%. У формулу ціни штучно введено непередбачений законодавством елемент, який можна назвати «складова венчурного фонду». Метою «СВФ» є приховування надприбутків і ухилення від оподаткування в особливо великих розмірах;
- гігантські суми, що виводяться в інвестфонди, не обкладаються жодними податками. Водночас, вони співміріні, а часто й перевищують базу оподаткування кредитованого фондом підприємства.
РЕЗУЛЬТАТ: всі без винятку українці на кожній одиниці придбаної їжі переплачують до 25% від її реальної вартості. І це дуже прикро.
Загалом, в Україні діють понад ДВІСТІ венчурних фондів, як мінімум ДВІ ТРЕТИНИ з них є акціонерами підприємств-виробників їжі (!).
Я абсолютно впевнений, що всі вони активно використовують «складову венчурного фонду», виводячи надприбутки, ухиляючись від оподаткування та затуманюючи очі громадськості «подорожчанням сировини». І наш екс-кандидат в мери Харкова не хлопчик для биття, а просто яскравий приклад, який попав під руку.
Який ВИХІД з ситуації?
Потрібно, аби ситуацію побачили та розглянули профільні структури і розробили пропозиції з її коригування. Наприклад, вдосконалили ч.4 ст.48 Закону «Про Інститути спільного інвестування» в плані обмеження розміру процентної ставки кредиту/позики венчурного фонду поточними ринковими пропозиціями, а не «фантазіями» його власників.
Податки за минулі роки, звичайно, ніхто вже не сплатить, але хотілося б справедливості. Наприклад, рішення Вищого господарського суду, типу: «Практика венчурних фондів в сфері кредитування структур, в яких вони є акціонерами, за необгрунтовано завищеними відсотковими ставками є недобросовісною, повинна розглядатися як приховування надприбутків і ухилення від оподаткування в особливо великих розмірах».
Усі коментарі та пропозиції просимо писати на нашій сторінці у фейсбук, у коментарях під постом про цю статтю